Наречена - не обов'язково закохана!

Чи не кожна дівчинка мріє про весілля. З самісінького малку. Грається з ляльками чи подругами, чіпляє на голову старий тюль, уявляючи, що то справжнісінький вельон, і фантазує та мріє про того єдиного, який на білому коні повезе її у країну кохання.

Але якщо ні? Якщо наші героїні зовсім не мали планів на шлюб, та понад усе бажали свободи та незалежності у важкому патріархальному суспільстві. 

Я пропоную вам добірку цікавих та різноманітних книг про наречених, які ні на краплю не були закохані у своїх обранців та всіма силами уникали щасливого часу “Х” у вівтаря. Декому з них це навіть вдалось))) Хто здогадається, кому саме?

Отже, зустрічайте!

1. Розпочну зі своєї історії. 

Принцесу Шанталь готували до шлюбу змалечку, відправили на виховання у монастир та суворо наказали лишатись там, допоки за нею не приїде наречений, король сусідньої держави. 

І як ви гадаєте, що трапилось? 

Читайте у моїй книзі “Дружина з проблемами”.

Уривок:

− Нікуди я не піду!

– Чому? – щире здивування прозвучало як знущання.

У горлі утворилась липка задушлива грудка.

− А ви не здогадуєтеся, ваша величносте? − їдко спитала, намагаючись зробити вдих.

– Гадаю, ти просто хотіла пограти у самостійну та незалежну дівчинку?

Щось страхітливе, темне майнуло в чорних очах, підказало, що жарти закінчилися. Тепер переді мною був справжній Чорний Король. Той, котрого всі боялися, іменем якого кляли й залякували.

– Ні! – уперто задерла підборіддя. – Я і є така. Самостійна та незалежна. І не хочу бути вашою.

− Твоя завзятість починає дратувати. Я король, і це мій наказ.

Я проковтнула грудку в горлі, облизала прокушену губу і неймовірним зусиллям волі підвела голову, щоб зазирнути у жорстокі темні очі.

– Ви не мій король! І я ніколи не підкорюся вам!

2. Наступний роман, що потрапив у добірку, "Заморська гостя"

Наталії Девятко. Загадкова принцеса приїжджає у Граньянське королівство. Усі впевнені, скоро король-вдівець візьме з нею шлюб та подейкують, що від цієї заморської гості варто чекати несподіванок. А от добрих чи злих дізнаємось із чудової книги.

Уривок:

– Цій гості із Замор’я відвели найкращі кімнати. А до ранку наказали усипати шлях з її спальні до трапезної зали пелюстками троянд. Я весь квітник маю обірвати заради її забаганок? – за звичкою бурчав скарбник.

– Але принцеса гарна, – несміливо мовив помічник.

– Гарна?! – вибухнув гнівом Аведі. – Лялька вона мальована, від якої не більше користі, ніж від кам’яних статуй у коридорі! Хутко додому, Анею! Не заважай мені!

Уже зачиняючи двері, Аней почув, як скарбник ще раз недоброзичливо відгукнувся про красу заморської принцеси. 

3. У книзі "Вітер та Соловейко" Мар'яни Долі Дані, хранительці древніх знань, доведеться робити нелегкий вибір, щоб отримати омріяне кохання. Що переможе ― обов’язок чи почуття? 

Уривок:

Наступного дня я їхала до палацу не нашою скромною бричкою, а справжньою королівською каретою зі справжнім королівським кучером. Її прислав за мною Назір, і я могла бути впевнена, що всі сусіди визирали з вікон, аби побачити, як я у  розкішній білій сукні виходжу з будинку, Фелікс відчиняє переді мною дверцята карети, а пихатий кучер ляскає батогом, так що аж луна йде по тихій Акацієвій вулиці.

І потім для місцевих кумоньок знайдеться гаряча тема, аби попліткувати біля церкви чи в когось удома за чашкою кави : "А, то та сама племінниця покійного пана Маріуса, котра торгує ювеліркою та різними магічними придибенціями? Стала нареченою імператора? Отакої, точно люди кажуть, " із грязі в князі"!"

Але я на те все не зважаю, бо скільки існуватиме світ — стільки й ширитимуться ним чутки. З цим нічого не поробиш, лишається просто жити своїм життям. Не загадувати нічого наперед. Окидати оком лише сьогоднішній день.

Отже, сьогодні мали бути мої заручини...

4. Юліанна Бойлук пропонує поринути нам у захопливу та романтичну історію “Заміж за короля. Впізнай мене по усмішці!”. Аріелла має замінити сестру-близнючку та деякий час грати роль нареченої короля. Простіше простого, але що робити з розбитим серцем? Адже колись сама дівчина була безтямно закохана у нього. Невже від давнього кохання не залишилось і сліду? 

Уривок:

— Франку, скажи, ти задоволений своєю нареченою? — Її Величність піднесла прекрасні сапфірові очі від тарілки з салатом і з чарівною усмішкою запитала у свого родича.

— Я не скаржуся...

Хмикнула знову, забувши про вишукане товариство, в якому знаходжуся. Ще не вистачало, щоб ти поскаржився. Ельза із притаманною їй величчю так же ласкаво спитала в мене:

— А ти, Аліандо?    

— А я б поскаржилася, Ваша Величносте. Але скаржитися на короля не гуманно.

— То ти хочеш поскаржитися? Ну ж бо, Аліандо. Не відмовляй собі в задоволенні, — якось зовсім недобре посміхнувшись, звернувся до мене король Золхіди. О, небеса! Він же сам провокує! Ріел, молю, тримай себе в руках!

— Якщо ви справді цього хочете... — не звертаючи уваги на вінценосне подружжя, розпливлася в передбачаючій розвагу посмішці.

— Ельзо, ви могли б обрати для мене терпимішу наречену.

— Ви хотіли сказати терплячішу? 

— Дай мені сил, Усевишній! — благав юний монарх, важко видихнувши. Та чого ти, Франку? Гарно ж проводили час.

— Амінь! А у власних ви не впевнені? — погляд чоловіка слід було бачити.

5. Неталі МакКензі "Леді для герцога" . Батьки  Крістофера уклали необачний шлюбний договір. І тепер бідолашному гульвісі доведеться виконувати їх волю та одружитись з ненависною нареченою, або втратити жаданий спадок. Не велика ціна за розкіш. Але подруга майбутньої дружини несподівано пробуджує у чоловіка невідомі досі почуття, на які він думав, що не здатен. І перед Крістофером постає вибір між грошима та істинним коханням.

Уривок:

Вона відчувала як кров відливалася від її обличчя. В голові почав відбиватися стогін годинника. Кожен удар якого звучав голосніше й голосніше. Усі її надії на щасливий шлюб руйнувалися як картковий будиночок. 

З дитинства їй прищеплювали думку про те, що вона майбутня герцогиня. Вчили як себе вести та говорити в товаристві. Покійний герцог, у дні коли їх відвідував, розповідав про успіхи та вподобання її майбутнього чоловіка. І вона як дурненька ловила кожне слово. Брала все до уваги, щоб одного дня стати хорошою дружиною. 

Вона сподівалася, що її майбутній чоловік теж цікавиться нею. Зрозуміло, що не в такому старанні як вона. Та все ж. Та й старий герцог натякав на те, що вона не зовсім байдужа Крістоферу. Але тепер виходило, що він не те що не цікавився нею. Він навіть не міг приховувати своєї відвертої неприязні.

6. "Коли розтане крига" Таня Толчин. Захопливий історичний роман, який знайомить нас з Мією, сміливою дівчиною, яка наважилась на неймовірно ризиковий вчинок, щоб отримати свободу та уникнути небажаного шлюбу. Але чи не була ціна занадто високою?

Уривок: 

— А я вже й зраділа, бо гадала, що Ви не з’явитеся… — тихо засичала вона крізь зуби, щоб почув лише Бранд. – Могли б дорогу сюди забути, заблукати, наприклад… — Тільки за наказом короля Вільгельма я приїхав, юна леді, — чоловічий шепіт проймав холодом до кісток. – Наразі відчуваю величезне бажання забратися геть… Також я пообіцяв вам влаштувати «солодке життя», коли прибудемо до Нормандії, а своїх обіцянок дотримуюся, — пролунало із їдким сарказмом.   — Такий кремезний чолов’яга погрожує юній і беззахисній леді? – Мія награно всміхнулася, приховуючи за посмішкою зневагу й образу. – Ненавиджу… — Навзаєм… — тихо буркнув чоловік і після такої розмови майбутнє подружжя попрямувало всередину приміщення церкви до вівтарю, де на них очікував священник.

7. Кристина Асецька у своїй книзі “Норовлива наречена” познайомить нас з відчайдушною Айшель, яка всіма силами намагається зберегти свою свободу та незалежність і з’єднати долю з коханим чоловіком. Але її противник ― владний Рейнард, який не терпить заперечень. Її супротив його тільки розпалює. Хто ж кого з них врешті приборкає?

Уривок:

Нарешті почулися чиїсь кроки й чоловічі голоси. Айшель так стомилася перебувати в невідомості, що й сама не знала чи рада приходу ката. Вартовий тримав факел і стало світліше. У світлі вогню впізнала Арикана. Його обличчя вперше не залишалося байдужим, а виказувало хвилювання. Побачивши дівчину, змарнілу, заплакану, з почервонілими очима та закутою в кайдани, не стримував свого гніву: 

- Ви геть з глузду з’їхали? Як посміли? Негайно відчиніть камеру. 

Охоронець, дзеленькотячи ключами, тремтячими руками виконував наказ. 

Клітка відчинилася й Айшель підвелася. Арикан продовжував висловлювати невдоволення: 

- Ще й кайдани почепили. Для чого? Вона б все одно не втекла. Зніміть. 

Один поворот ключа і її руки здобули свободу. Охоронець відійшов, забравши з собою набридливі кайдани. До Айшель наблизився Арикан. Він взяв її холодні долоні, й тепло його рук пробіглося тілом дівчини. Воно зігрівало, дарувало надію на порятунок та заспокоювало. На зап’ястках виднілися почервонілі сліди від кайданів. У чорних очах чоловіка, Айшель не розгледіла докору чи осуду, а тільки співчуття. Він легенько провів пальцем по шкірі, викликаючи дрібні сироти. 

- Болить? 

- Трохи, - дівчина не бачила сенсу брехати. Не вірила, що це і є її кат. Купаючись у відблисках світла, він більше схожий на рятівника, ніж на того, хто приніс з собою погибель. 

– Я не крала персня. 

- Я знаю, ти б не змогла. 

Він сказав це впевнено, так, ніби ні на секунду навіть не припускав цієї думки. Заплющив очі й провів пальцями по почервонілій стежині на шкірі ще раз. З-під його рук засяяло світло й рани затягнулися. Айшель більше не відчувала надокучливого свербежу у руках та ниття у спині. Боліло лише серце від образи. Вражена, дівчина не стримала здивованого зойку. Арикан перелякано відпустив її руки, наче торкався забороненого, але бажаного плоду. 

- Я не зовсім бойовий маг. Тобто, при дворі це мій обов’язок, але далеко не всі мої вміння. 

- Хто ти насправді?

Обирайте історії до смаку та насолоджуйтесь чудовими книгами та майстерним словом авторок)

З любов’ю, ваша Олеся❤️