Взірці Кіберпанку

Захотілося трохи поділитися думками про такий жанр як Кіберпанк. Я сам є давнім його шанувальником, люблю його дивитися, читати, малювати й, навіть, намагаюся писати.

І, в принципі, як шанувальник істинного Кіберпанку, можу сказати, що зараз практично неможливо зустріти гідний твір в цьому жанрі, який дійсно відповідав би його канонам.

Багато хто з сучасних авторів (як і я) ліпить на свої оповідання тег "кіберпанк", особливо не додержуючись його дійсної стилістики, лише використовуючи неглибокий шар з опису футуристичних технологій у відповідних декораціях. Але, такі твори – це не Кіберпанк, а лише фантастика у доброму її визначенні.

Чому я вважаю, що дійсний істинний Кіберпанк лишився у минулому? Тому що зараз мало хто заморочується передачею в своїх творах його фундаментального постулату, його лозунгу, або девізу: "high tech, low life".

Так, зараз багато творів з "high tech", а от щодо "low life", то майже жоден з сучасних творів не передає відчуття того відчаю, незахищеності (життя, гідності, майна, технології), депресії, безвихіддя та неминучості, що мають бути притаманні жанрові.

До стилістики сучасних творів також є певні питання. Кіберпанку властиві елементи нуару, що відповідає загальній атмосфері похмурості та небезпеки. Сірі та темні тони, постійний дощ, недосяжні вогні хмарочосів, смог і дим з тисяч  вихлопних труб, мають вимальовувати картинку світу про який цікаво читати, але в якому не хотілося б опинитися насправді. Натомість, опис технологічно досконалого світу, стерильної чистоти й сяючого сонця в небі, складає в читача зовсім інші враження та настрій. Знову ж таки, це, наче, і не погано, але – це не Кіберпанк.

Ну, й стали вже класичними такі елементи жанру, його обов’язкові елементи, як:

-транснаціональні корпорації (дзайбацу), що поводяться як хижі паразити;

-герой-одинак, або невелика групка людей з самісінького низу харчової піраміди, що протистояють дзайбацу, причому роблять це не з якихось там благородних спонукань, а суто випадково або вимушено;

-акцент на розвитку, проміж іншого, саме IT-технологій, що, в свою чергу, надає потужного поштовху в розвитку кіберзлочинності.

Спираючись саме на такі маркери, я вивів для себе, і – для Вас, якщо воно буде Вам цікаво, невеликий перелік книжок, аніме, фільмів та комп’ютерних ігор, які, на мою ОСОБИСТУ суб’єктивну думку, повністю відповідають параметрам справжнього Кіберпанку. Відповідно, в цьому переліку будуть лише ті твори, з якими я познайомився особисто. Отже:

1. Твори неперевершеного митця, людини, яка визнана творцем жанру – Уїльяма Гібсона. Його збірка «Кіберпростір», куди увійшли оповідання «Нейромансер», «Граф Нуль», «Мона Ліза Овердрайв», а також багато інших, коротких і не дуже творів, задали тон та технічний рівень для всіх майбутніх послідовників.
2. Сучасниками Гібсона були й інші автори, хто підхопив ідею, і з ким він навіть працював в соавторстві, та, як на мене, їх твори далеко не завжди відповідають класичним канонам. Але, не згадати їх в цьому переліку, звісно, не можна: Брюс Стерлінг (особливо сподобався його "Велосипедний майстер"), Брюс Бетке (перший, хто, власне, й використав термін «кіберпанк»), Ніл Стівенсон.

Але, окремо від Гібсона, хотілося б згадати більш сучасного автора Мела Одома, і його твір – «Межа смерті». Саме тут я знайшов все те, що створює «справжній Кіберпанк», але вже в трохи більш модерновій обгортці.

3. До речі, окремо від визнаних метрів літератури, був приємно здивований, коли знайшов для себе саме тут, на Букнеті, автора, який зміг належним чином передати той самий "low life" у своєму творі – Валерія Калінова, і його твір «Кривавий Титан».
4. Тепер, щодо аніме. Взагалі, японці несамовито захопилися новим жанром, як тільки він з’явився, і встигли наклепати надзвичайну кількість аніме і манги, яка, щоправда, в переважній більшості експлуатує окремі елементи Кіберпанку або поєднує їх з іншими жанрами. І все ж, є картина, яка свого часу вразила мене і досі залишається улюбленою: «Привид у броні». Також, гарним сіквелом вийшов «Привид у броні: Невинні», а от будь-які перезапуски або серіальні версії дивитися вкрай не рекомендую! І ще більш не рекомендую дивитися кіно адаптацію.
5. Як вже згадав про кіно, то, мабуть, найкращім примірником буде «Нірвана», з Крістофером Ламбертом в головній ролі. Картина не може похвалитися надмірним бюджетом, але в ній, дійсно, точно і правильно показані всі ті аспекти, що я згадував вище, і вона дійсно варта уваги шанувальника жанру.
6. Далі, «Джоні Мнемонік», з молодим на той час, Кіану Рівзом. Ця картина є певною адаптацією творів самого Гібсона, і хоча має притаманні жанру елементи (тут є і злі японці-корпорати, і кібер-модифікований фанатик, і віртуальна реальність, і хакерське підпілля), в прокаті кіно провалилося. Насправді, фільм, дійсно, здається трохи незграбним, з фрагментованим сюжетом і трохи незрозумілим, але все це – суто на мій смак.
7. І ще один нетиповий примірник: «Дивні дні». Прекрасно переданий той самий "low life", на фоні якого розгортається детективний трилер, з Райфом Файнсем в головній ролі.
8. Окремо хотілося б спинитися на стрічці «Той, що біжить по лезу». Картина не є класичним кіберпанком, але визнана іконою в графічній візуалізації його елементів. Кажуть, ніби сам Гібсон був просто враженим, наскільки цей фільм точно і влучно передав на екрані атмосферу світу, який письменник намагався відтворити на сторінках своїх творів. І це при тому, що письменник жодним чином не приймав участі в роботі над стрічкою.
9. Ігри. Першим кандидатом в перелік мені відразу пригадався «Синдикат» (гра друга, яка створена у вигляді FPS). Це просто таки концентрований Кіберпанк, в якому Ви, як агент корпорації здійснюєте збройні напади на співробітників конкуруючих установ та влаштовуєте диверсії на їх об’єктах. До речі, зовнішність персонажів змодельована з реальних (відомих і не дуже) акторів, які їх і озвучили.
10. Звичайно ж, в цьому переліку є і «Deus Ex», куди ж без нього. Інтриги, заколоти і stealth – ось своєрідна візитівка цієї гри. Загалом, розповідати про неї, мабуть, зайво))
11. І, хто б там що не думав і не вважав, а найяскравішим і найгучнішим представником ігрової індустрії в жанрі я вважаю саме «Кіберпанк 2077». Проект, який має міцний фундамент в вигляді настолки з глибоким беком, купою прописаних історій і рул-буків, а ще – крутезний сюжет і харизматичних героїв! У цієї гри надмірна кількість хейтерів, чиї претензії, як на мене, в більшості своїй необґрунтовані та взагалі незрозумілі. Але, знову ж таки, у кожного свій смак.

Ось такий вийшов перелік. Власне, на кожному з пунктів можна зупинитися набагато детальніше, але тексту і так вже вийшло забагато, і я здивуюся, якщо Ви дісталися до цього самого рядка. Якщо Вам було цікаво – я радий. А якщо ні, то Ви, мабуть, вже давно зайнялися чимось більш для Вам приємним)) Але, якщо Ви все ще тут, можна й посперечатися з приводу поверхневого аналізу жанру або його властивостей, так само як і згадати інших представників жанру))) Окремо буду вдячний за обговорення саме книжкових зразків Кіберпанку! Як буде бажання – не стримуйте себе в коментарях)