Нова глава "Ідеальна спокуса" і ще один смаколик.

Привіт, любі читачі! 
НОВА ГЛАВА 
«ІДЕАЛЬНА СПОКУСА»


УРИВОК З НОВОЇ ГЛАВИ:

— Ти прекрасна, Олівіє.

Вона кусала губу, і обережно йдучи у бік кухні, промовила, дивлячись мені у вічі.

— Дякую.

— Я був не правий.

— Це не новина. — Вона продовжила йти і я поспішив за нею. Опинившись в невеличкій кухні, синьо-жовтих кольорах, я сперся об одвірок і дивився на те, що робить Олівія. Вона відчинила холодильник, і важко видихнувши, зачинила його. — Капець!

— Зараз ми це виправимо. Що б ти хотіла? — Я дістав з кишені телефон і дивився у медові очі. Олівія не знала, що їй робити. Я бачив, яка вона розгублена і ображена. — Олівіє?

— Що?! — Вона приснула і всілась на стілець біля невеличкого столика. — Я з тобою не маю бажання говорити.

— Добре. Потім будеш мовчати, але ситою. Скажи просто, що замовити? — Палець зависнув над кількома ресторанами. — Італійська? Індійська? Китайська? — Я дивився на неї і бачив, як вона ковтнула на слові Китайська. — Рис і м’ясо?

— Звідки ти знаєш? — Хмикнула вона.

— Бо я тебе кохаю.

— Кохаєш і брешеш.

— Кохаю і приховую дещо, щоб тебе не нервувати. Але зробив помилку і усвідомив це. — Я пройшов у середину кухні і сів навпроти неї.

ДИЛОГІЯ.
«БЕЗЖАЛЬНА СПОКУСА»
та
«ІДЕАЛЬНА СПОКУСА»

*******

Любі, мої Натхненники, запршую вас до новинки від моєї любої колеги та подруги Юліанна Бойлук
Неймовірно-романтична історія "Ти - моя пристань" має продовження у романі "Ти - моя доля"! Запрошую до прочитання всіх, хто любить придворні інтриги і пристрасні пари!
   

Анотація:

Донька султана і син моряка... Наше кохання неможливе і заборонене, однак серцю не накажеш.

Чи вистачить сил вибороти шанс на щастя? І як не згубити саму себе в запеклій придворній боротьбі?
 

***

Нічого не бійся! Будь собою і підкорюй ворогів. Знай: я з тобою. Адже скільки не постане випробувань на нашому шляху, одне завжди незмінно: ти - моя доля!

Уривок:

"— Ти справжня, така, яка ти є. Без маски, фальші і притворства. Я завжди захоплювався такими людьми, але не зустрічав схожих до тебе.

— Думаєш, це добре?

— Звісно, Селіндж. Ти особлива. Прошу, не змінюйся лише.

— Бути особливою — не значить мати щастя від цього.

— Я знаю. Але ти — промінчик сонця. Не дозволь життю і людям згасити його."

*******
Моя сторінка на Букнет

Моя група фейсбук

Моя сторінка на фейсбук

Мій інстаграм