https://booknet.com/.../ya-rektor-nasha-tamnicya-b399328...  Я, РЕКТОР І НАША ТАЄМНИЦЯ

"- Ми поки що не підніматимемо цю тему. - тим часом заявила моя прекрасна секретарка. - Бо я і так ледве встигаю записувати вашу сльозоточиву історію. Ви її теж запишіть, адепте, вона гарно розбавить легенду про еліксири й гімн нашої імперії, над якою скоро ніколи не зайде сонце.

Паж поспіхам зашкріб пером з берета на манжеті.

- Нам треба швидко знайти спосіб завадити Валеріанові розпускати язика.

- Так уже! - авторитетно заспокоїв я свою надзвичайно здібну, але ще не дуже досвідчену у міжнародних відносинах адептку. - Його батько-некромант як раз збирається скоропостижно померти від отруєння солями важких металів.

- Яких-яких металів? - перепитав паж, який шкрябав пером уже на обороті другого манжета."

Невже пара Змія й імперія Троянд нарешті врятовані?

А чия ж це заслуга?

І чи не залишилось бува, ще чогось нерозгаданого паном ректором?

Читайте й дізнавайтеся.

Оновлення після 24:00

https://booknet.com/.../ya-rektor-nasha-tamnicya-b399328...

Художника образить може кожний,

як той казав.

А пан ректор вам не кожний - тож може так образити, що замість вечірніх серенад у столиці буде комусь дальня дорога або казенний дім - на вибір. Бо пан ректор хоч і дракон, але не звір. Десь дуже-дуже глибоко в душі.

І от комусь домашній затишок, а комусь...

Так вип'ємо ж кави за здоров'я й удачу пажа й пана ректора.

І пішли вже читати й коментувати