Чернетка третього оповідання завершена

Коли ти сам собі найсуворіший редактор. 26 сторінок і на кожній щонайменше 10-15 правок.

Можна сказати, чернетка третього оповідання про пригоди пана Велемира завершена. Тепер редактура, бетаріддінг, знов редактура, переклад, ще трохи редактури, коректура і готово. Як кажуть, “та шо там дєлать?”

Проте думаю, що за 2-3 тижні впораюсь і опублікую фінальний варіант на своїй сторінці на Букнет.

До речі, якщо ви якимось чином пропустили перші два твори, то вони доступні за посиланнями:

Раз: Золотий Човен

І два: На болотах близь Васильківа

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

А потім хтось в коментарях пише, ви кому не там поклали. Жарт. Бажаю вдалої публікації завершення твору, і багато натхнення.

Показати 4 відповіді

Андрійчук Андрій, Не знаю що там переробляти, я не критик і не редактор. Але як читач скажу свою думку. Мені все сподобалося. Читалося на одному подиху. Дякую

avatar
Наталя Котюк
23.10.2022, 21:25:56

Це точно. Але "свіже око" всеодно щось знайде.)))) Клопітка робота редагування твору. В мене з цим великі проблеми) ахаааа. Бажаю терпіння та наснаги, ваші роботи чудові та цікаві я їх прочитала, та лишила свої враження)!

Інші блоги
А вам цікаво, що читають ваші улюблені автори?
Ага, роблю собі такий от комплімент, ахах) То ось, хочу сьогодні познайомити вас із творчістю моєї колеги Оксани Соловій, чиї книги я сама вже зачитала «до дір». Якщо ви, як і я, любите сильні сюжети, троп «дуже відверто»,
«гріх, про який не говорять»
«Гріх, про який не говорять» Іноді найстрашніший гріх — не те, що ти зробив. А те, чого ти захотів. Ізабелла дала обітницю. Її життя належить Богові. Вона завжди знала, де добро, а де зло. Але що робити, коли одна
Екскурсія по Містхейвену✨️✨️✨️
Привіт, Містхейвенці! ♡ ​Поки я пишу для вас 13 розділ Містхейвен. Примара мого серця, хочу показати вам ще одне місце нашої маленької карти. Ось таке от затишне сховище від осінньої хандри — букіністична крамниця
Важк опочинати
Не можу сказати, що я тільки починаю. Проте час, що тримаюсь на цій платформі, вже значний, а я так і залишаюся нечитаним. Зрозуміло, що прочитати все, що зараз пишеться, може далеко не кожний (можливо, воно й не потрібно). Проте
Токсична похвала. Смерть ненародженого автора.
Багато хто пише роками, має свій унікальний стиль, тисячі підписників і фірмові прийоми, якими закручує сюжет у таку спіраль, що навіть Галактика Плойка нервово курить осторонь. Поруч із ними свій шлях починають новачки.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше