"Він тебе програв. Ти тепер моя" завершено!

Хочу сповістити всіх читачів, що ми з Марʼяною сьогодні виклали епілог нашої книги-бестселера "Він тебе програв. Ти тепер моя" і тепер вона доступна у повному обсязі на Букнет!

Ця книга стала дуже особливою для нас, буду відвертою, у мене це наразі улюблена з написаних історій. Ми з Марʼяною буквально винайшли наш особливий жанр "недоеротики"...)) Це, до речі, вона запропонувала)))

Працювати з Марʼяною якесь особливе задоволення для мене, нам не треба домовлятись, коли я підглядаю за тим, як Марʼяна пише в гуглдоці, я часто вгадую наперед мало не слово в слово, що саме скажуть персонажі в тій чи іншій ситуації, вона пише за моїх персонажів так, ніби це пишу я... Це дуже круте відчуття. 

Але при цьому ж Марʼяна вміє викрутити сюжет так, що я кожного разу все одно дивуюсь! Хоча завжди все логічно...)) Я все ще не розгадала, як вона це робить)) Інколи в нас цілі баталії главами... Я доводжу її персонажку до якоїсь точки, а вона... Вона своєю персонажкою все так викручує, що блііін))) Загалом, це треба читати))) 

Щоб ви зрозуміли, що я маю на увазі, покажу один приклад...))) Отут Яр просить у Діни приз...))
***

— Це було надзвичайно! — вона подивилась мені в очі. А я звернув увагу на пульсуючу жилку на її шиї. 

Торкнувся пальцями. Так швидко билось... На секунду перехотілось їхати будь-куди. Хотілось катати її, і щоб вона дивилась на мене. 

Коли вона облизнула губи, я подався вперед. Але знов не поцілував. Замість того, прошепотів на вухо:

— Якщо я сьогодні виграю, хочу приз від тебе.

Деякі речі ніколи не мінялись. Я любив грати. Робити ставки. Досягати практично неможливого заради якоїсь дрібниці. Це було те, чим я жив.

— Від мене? — на видиху сказала вона. — Але в мене нічого нема...

— Зробиш мені щось приємне,  — я усміхнувся, а потім додав. — Нематеріальний приз. 

— Але...

— Це може бути що завгодно, придумай сама, — я подивився на годинник. — Так, нам треба їхати, вже скоро початок…

*** 

— Шкода, що ти не виграв, — сказала я. 

— Та нічого страшного, виграю наступного разу.

— Але ж ти не отримаєш мій приз! 

Він, мабуть, забув про нашу домовленість, бо якусь мить дивився на мене зі здивуванням.

— А, приз! Точно, тепер і мені шкода, — серйозно промовив, коли ми вже сідали до машини, щоб їхати додому.  — Якби я не забув про нього, то, мабуть, би точно виграв, що б там не трапилося! 

— Ти й так майже виграв, — мені захотілося його підбадьорити, бо тепер він виглядав засмученим.  — То всього лиш випадковість, що він скористався  тим, що твою машину занесло. Якби не це, то ти точно був би першим і отримав цей приз! 

— Ну, скажи хоч, що то мав бути за приз? — він уважно дивився на мене і ледь ледь посміхався. 

— Це секрет! Але знаєш, я вирішила, що буде несправедливо позбавити тебе цього сюрпризу. Адже друге місце теж призове, чи не так? 

— Так, — кивнув Яр. — Отже, я можу все-таки розраховувати на цей приз? 

— Якщо будеш добре поводитися, — сказала  я тоном суворої вчительки початкових класів…

*** а отут Яр свій приз отримує...))***

— Діно, а коли буде мій приз? — я зазирнув їй в очі, скидаючи й мастерку: вдома було аж надто спекотно.

— А коли ти хочеш? — вона невинно усміхалась.

— Я хочу зараз, — не відводив від неї погляду. Було дуже цікаво, що вона придумала. Не те щоб я сподівався на щось прямо таке, але...

— Тоді роздягайся, — Діна казала це, так і не відводячи очей. — Хоча ні, пішли спочатку до спальні, — рішуче додала вона і мало не побігла сходами нагору.

Сковтнув слину і просто рушив за нею. Це дівчисько зведе мене з розуму... Як можна виглядати такою невинною і казати такі речі одночасно?

Ми дійшли до спалень, вона зупинилась перед ними, вочевидь, не знаючи, в яку йти.

Я зробив крок вперед, порівнявшись з нею, і на ходу стягнувши футболку.

— Підемо до мене, — на цих словах відкрив двері й зайшов до спальні, увімкнувши лише приглушене LED-освітлення.

— Лягай, але на живіт, — скомандувала вона.

— Добре, — я кивнув, кинув футболку на крісло, і ліг на ліжко.

Покірно виконував все, що вона скаже. І був в нетерпінні. Що ж вона придумає?.. І чому на живіт?

А потім вона сіла на мене і нахилилась вперед. Її волосся торкалось моєї оголеної спини. Вона ніби роздумувала, що ж зробити, ніби стояла перед якимось вибором...

***
Ну добре, ще не зовсім отримує, ахахахах)) Щоб дізнатись, що там далі, треба купити книгу)) 

(картинка тут)

І так, книга "Він тебе програв. Ти тепер моя" перевершила попередній наш рекорд продажів в декілька разів... Це показує, що більш ніж половина читачів готова винагородити нас, як авторів, за нашу творчість.

Дякую всім читачам, які готові заплатити за декілька місяців нашої праці ці 30-45 гривень.

Ви найкращі!

Чесно, це дуже надихає. Дякую вам всім!