Вітаю усіх любителів романтики та бурхливих почуттів!

Не змогла пройти повз, бо ж скільки про кохання не розповідай, у кожного воно своє. Та не всі, на жаль, розуміють, що воно і є те - справжнє, за чим ти шкодуватимеш понад усе у найскрутніші хвилини свого життя. А тому, запрошую до чудової історії Юлії Міхаліної: Точка (не)повернення, котра якраз і оповідає про переосмислення, що наздоганяють людину, коли, здавалось би, вже все є: кар'єра, статок, усталене життя і ефектний чоловік поруч.

Що ж повинно було статись з розманіженою таким життям молодою зіркою, щоб вона, на усіх парах, кинулась до свого колишнього кохання, яке скніє десь на перифирії? І на що вона піде, зрозумівши, що її ладні полишити посеред лісу у найближчій кучугурі, попри весь її зірковий статус? А, коли на це кохання ще й зазіхають з варениками напереваги, то тут вже будь-який терпець урветься!

Тож, запрошую до чуттєвої історії з хитросплетіннями долі та з гумором у якості приправи. Вона точно не дасть занудьгувати!

Анотація:

Вона проміняла кохання на мрію. Залишила нареченого та спалила всі мости заради популярності. Вона стала суперзіркою, Музою та натхненням відомого продюсера. Вона отримала все, чого жадала, окрім одного… Жахлива випадковість перевернула її життя, нездійсненне минуле нагадало про себе, і Марія вирішила повернутися в рідне місто, щоби вимолити прощення у колишнього. Але вона ніяк не очікувала, що замість успішного сімейного чоловіка їй доведеться відшукати усамітненого відлюдника в самісінькому серці Карпат. Здавалося, що тепер між ними не залишилося нічого спільного. Точка неповернення пройдена… Чи, якщо є почуття, все ще можна відкотити назад?