Додано
29.08.22 10:26:54
Хороші поліцейські теж вміють брудно грати!
Капітан Стриженко не такий вже "хороший хлопець", яким хоче здаватися. Не вірите? Тоді читайте продовження "Його маленька сильна дівчинка"

- Куди йти? – замість вітання схвильовано спитав поліцейський, скидаючи кросівки.
- У кімнату. Давай швидше, - його знервованість за мить передалася і їй. Оскар, не бажаючи плутатися під ногами, відступив на крок, принюхуючись до рудого згортка на руках поліцейського.
- Йди вперед – покажеш, куди покласти, - мотнув головою Ігор, і Даша слухняно ступила у кімнату. Те, що сталося далі, в голові не вкладалося. Варто було їй переступити поріг, як Ігор блискавично розвернувся, кинув кота в коридор, та так, що тварина незадоволено зашипіла, й закрив за собою двері.
Оскар в ту ж мить кинувся на двері, намагаючись врятувати господарку, але марно – ті були занадто міцними, і він лишився в коридорі. Клацання замка прозвучало для Даші наче падіння леза гільйотини – глухо й смертельно небезпечно. Чоловік повернувся до неї обличчям, і дівчина відсторонено помітила, як сильно змінився вираз його обличчя – тепер замість хвилювання на ньому була лють, а в очах плескотав чистий гнів. Від страху забула як дихати, й про те, що можна кричати й пручатися. Розуміння того, що вона знову попалася в ту ж саму пастку з людським ставленням та довірою, душило.
Тим часом Стриженко зробив крок до неї. Його кулаки були міцно стиснуті, наче стримувався з усіх сил, щоб не вдарити.
- Ти що, геть розум втратила, чи просто по життю така прибацана?! Невже гадала, що якщо постійно крутишся поруч з правоохоронцями, то тобі все з рук зійде?! – прогарчав він. Голос був жорстким й бив, наче батіг й Даша в першу ж секунду зрозуміла, про що він говорить, але ані пояснити щось, ані бодай поворухнутися не могла. Тіло заціпеніло від страху й розуміння - вона лишилася сам на сам з ним, і тепер немає жодних перепон для того, щоб чоловік міг з нею зробити будь-що. Серце шалено калатало в грудях, а дихати ставало важко. Дівчина чула слова й розуміла їх, але сенс йшов повз, гублячись у паніці, яка накрила з головою.
Олена Блашкун
1198
відслідковують
Інші блоги
Мої любі, насамперед хочу сказати вам величезне дякую. За вашу підтримку, теплі слова та коментарі. Повірте, для мене це дуже багато означає. ❤️ Я потихеньку намагаюся повертатися до роботи. Не так швидко, як мені хотілося
— А хіба твоя дівчина не руда? — за спиною пролунав смішок. Що ж, хотіла вжалити, та не вийшло. Проте моє роздратування досягло небаченої до сьогодні позначки. Бо я розвернулася і серйозно сказала: — Вона
Раночку, хлопчики й дівчатка - це знову... ну, ви зрозуміли, хто саме) – Ти Дзен, – він радше стверджував, ніж питав.
– Ні, шановний, ви помилились, – я рішуче замотав макітрою. – Мене звуть Гюго, Віктор Гюго.
Вітаю! За останню добу мене найчастіше питали одне: куди зникли книги і коли можна буде дочитати. Відповідаю всім одразу. Я переїхав на нову сторінку, тому всі історії публікуються тут заново, з першої глави. Перші глави
Сьогодні я прийшла до вас із чимось трохи незвичним. Не з новим розділом, не з анонсом прем'єри й навіть не з черговою порцією авторських страждань. Хоча без останніх, звісно, не обійшлося.)) Я нарешті вирішила показати
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОо, вперше читаю блог з закритими очима, щоб не було спойлерів )) Тільки початок і кінець, і в проду)
Єва Райн, Валявся під столом....
Ого ще й як)))
Каміла Дані, Ага) геть не білий та не пухнастий)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати