Додано
29.08.22 10:26:54
Хороші поліцейські теж вміють брудно грати!
Капітан Стриженко не такий вже "хороший хлопець", яким хоче здаватися. Не вірите? Тоді читайте продовження "Його маленька сильна дівчинка"

- Куди йти? – замість вітання схвильовано спитав поліцейський, скидаючи кросівки.
- У кімнату. Давай швидше, - його знервованість за мить передалася і їй. Оскар, не бажаючи плутатися під ногами, відступив на крок, принюхуючись до рудого згортка на руках поліцейського.
- Йди вперед – покажеш, куди покласти, - мотнув головою Ігор, і Даша слухняно ступила у кімнату. Те, що сталося далі, в голові не вкладалося. Варто було їй переступити поріг, як Ігор блискавично розвернувся, кинув кота в коридор, та так, що тварина незадоволено зашипіла, й закрив за собою двері.
Оскар в ту ж мить кинувся на двері, намагаючись врятувати господарку, але марно – ті були занадто міцними, і він лишився в коридорі. Клацання замка прозвучало для Даші наче падіння леза гільйотини – глухо й смертельно небезпечно. Чоловік повернувся до неї обличчям, і дівчина відсторонено помітила, як сильно змінився вираз його обличчя – тепер замість хвилювання на ньому була лють, а в очах плескотав чистий гнів. Від страху забула як дихати, й про те, що можна кричати й пручатися. Розуміння того, що вона знову попалася в ту ж саму пастку з людським ставленням та довірою, душило.
Тим часом Стриженко зробив крок до неї. Його кулаки були міцно стиснуті, наче стримувався з усіх сил, щоб не вдарити.
- Ти що, геть розум втратила, чи просто по життю така прибацана?! Невже гадала, що якщо постійно крутишся поруч з правоохоронцями, то тобі все з рук зійде?! – прогарчав він. Голос був жорстким й бив, наче батіг й Даша в першу ж секунду зрозуміла, про що він говорить, але ані пояснити щось, ані бодай поворухнутися не могла. Тіло заціпеніло від страху й розуміння - вона лишилася сам на сам з ним, і тепер немає жодних перепон для того, щоб чоловік міг з нею зробити будь-що. Серце шалено калатало в грудях, а дихати ставало важко. Дівчина чула слова й розуміла їх, але сенс йшов повз, гублячись у паніці, яка накрила з головою.
Олена Блашкун
1133
відслідковують
Інші блоги
Така людина, після прочитання книг якої, з'явилася думка: та це ж я! І стиль такий самий, і подання. Я здається вчора таку письменницю знайшла. Творчу близнючку - Лару Кокуру)) У рамках марафону Тетяни Гищак "проковтнула"
Добрий день. Як ваші справи? Любите почитати щось коротке? Запрошую вас до книги “Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?” . Цитата: — Анна Пташка? Я підняла руку, щоб показати присутність, але її погляд так і
Привіт, друзі)
Хочу наколдувати собі і вам трошки підписок та сердечок)
Долучайтеся)
Бажаю вам гарного дня, теплого настрою та побільше приємних моментів сьогодні. Нехай усе задумане складається легко, а посмішка знаходить причини з’являтися знову і знову✨❤️✨ ❤️Сьогодні вийдуть останні дві фінальні
Привітики любі читачі! А з чим я до вас прийшла! Пам’ятає мою книгу “УЧЕНИЦЯ НЕКРОМАНТА”? Так, ту саму, де, неосвічена в магії, героїня нічого не вміла, але дуже хотіла вміти, випадково змусила гарячого голову
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОо, вперше читаю блог з закритими очима, щоб не було спойлерів )) Тільки початок і кінець, і в проду)
Єва Райн, Валявся під столом....
Ого ще й як)))
Каміла Дані, Ага) геть не білий та не пухнастий)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати