Хороші поліцейські теж вміють брудно грати!

Капітан Стриженко не такий вже "хороший хлопець", яким хоче здаватися. Не вірите? Тоді читайте продовження "Його маленька сильна дівчинка"

- Куди йти? – замість вітання схвильовано спитав поліцейський, скидаючи кросівки.

- У кімнату. Давай швидше, - його знервованість за мить передалася і їй. Оскар, не бажаючи плутатися під ногами, відступив на крок, принюхуючись до рудого згортка на руках поліцейського.

- Йди вперед – покажеш, куди покласти, - мотнув головою Ігор, і Даша слухняно ступила у кімнату. Те, що сталося далі, в голові не вкладалося. Варто було їй переступити поріг, як Ігор блискавично розвернувся, кинув кота в коридор, та так, що тварина незадоволено зашипіла, й закрив за собою двері.

Оскар в ту ж мить кинувся на двері, намагаючись врятувати господарку, але марно – ті були занадто міцними, і він лишився в коридорі. Клацання замка прозвучало для Даші наче падіння леза гільйотини – глухо й смертельно небезпечно. Чоловік повернувся до неї обличчям, і дівчина відсторонено помітила, як сильно змінився вираз його обличчя – тепер замість хвилювання на ньому була лють, а в очах плескотав чистий гнів. Від страху забула як дихати, й про те, що можна кричати й пручатися. Розуміння того, що вона знову попалася в ту ж саму пастку з людським ставленням та довірою, душило.

Тим часом Стриженко зробив крок до неї. Його кулаки були міцно стиснуті, наче стримувався з усіх сил, щоб не вдарити.

- Ти що, геть розум втратила, чи просто по життю така прибацана?! Невже гадала, що якщо постійно крутишся поруч з правоохоронцями, то тобі все з рук зійде?! – прогарчав він. Голос був жорстким й бив, наче батіг й Даша в першу ж секунду зрозуміла, про що він говорить, але ані пояснити щось, ані бодай поворухнутися не могла. Тіло заціпеніло від страху й розуміння - вона лишилася сам на сам з ним, і тепер немає жодних перепон для того, щоб чоловік міг з нею зробити будь-що. Серце шалено калатало в грудях, а дихати ставало важко. Дівчина чула слова й розуміла їх, але сенс йшов повз, гублячись у паніці, яка накрила з головою.

 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Єва Райн
29.08.2022, 10:49:19

Оо, вперше читаю блог з закритими очима, щоб не було спойлерів )) Тільки початок і кінець, і в проду)

Олена Блашкун
29.08.2022, 11:20:43

Єва Райн, Валявся під столом....

avatar
Каміла Дані
29.08.2022, 10:31:33

Ого ще й як)))

Олена Блашкун
29.08.2022, 10:37:05

Каміла Дані, Ага) геть не білий та не пухнастий)))

Інші блоги
Про «зимову зустріч»
Колись, в далекому 2023 році, я вже ділилася цією історією тут, на Букнеті. Проте мені не вистачило сміливості залишити її. Мені постійно здається, що все що я пишу безглузде і нецікаве. Тож, щоразу видаляю навіть те,
✨я три роки на Букнет✨
Вітаю, любі друзі. Сьогодні таки вирішила створити цей запис на своє триріччя на цій платформі. Хоч моя поява тут спершу була в якості читача, та все ж на той час в мене вже була готова моя перша робота і мій експериментальний
Роздуми письменниці
Мені здається, у кожного читача є та сама книга… Після якої ще кілька днів ходиш і не можеш відійти.. Та, де герої стали майже рідними. Де якийсь момент розбив серце. Або навпаки — зібрав тебе по шматочках. Розкажіть,
Несу вам прикольні картки персонажів ♥
Вітаю, мої неперевершені ♥ Давайте трішки відпочинемо від дуже сурйозних блогів, і позалипаємо на візуали. ♥♥♥ довелося трішки помучити джеміні, але ж то таке, перетерпить ♥♥♥ Про Маринку ми
На півшляху у ніч. І нехай місяць вкаже шлях!✨
Темрява не завжди ворог. Іноді вона лише брама. На півшляху у ніч світло ще торкається плечей, але крок уперед уже належить тіні. Тут, між подихом і мовчанням, між страхом і вірою, народжується справжня магія — не та, що
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше