Назва трохи зухвала, але не поспішайте піднімати багнети) Хочу поділитися думками, тим що наболіло. Буду дуже радий, якщо ви поділіться своїм досвідом у коментарях. Дуже не вистачає спілкування з колегами, складно знайти тих, з ким би разом хотілося рухатися цим шляхом, надихати один одного і конкурувати.
Коли хтось дізнається, що я пишу книгу, мене одразу називають письменником. А разом із цим – на мене одразу надягають шаблон, якому я маю відповідати.
Дехто зрозуміє мене, якщо я скажу, що мені часто радили чи питали, чому я не піду працювати копірайтером. Ну та зрозуміло. Ти пишеш книги, ти маєш вести блоги, набирати аудиторію, і писати будь-які тексти як за клацанням. Раніше я відповідав, що мене морально не вистачить на постійну розумову роботу – за своїми проектами та ще й копірайтінг. Але одного разу я вирішив пройти курс копірайтингу. І зрозумів, що це точно не для письменників. Те, що я чув у цьому курсі - це найпростіший і найпростіший маркетинг. Клієнти, продажі, сайти... - це все, що я чув.
Окрім копірайтингу люблять радити ще ось що: чому ти не напишеш якісь статті для журналів? Чи не підеш працювати у видавництво?
Ну, щодо того, що письменник повинен працювати у видавництві, я навіть говорити не буду. А щодо статей у журнали, цікаво... Таке відчуття, що самоціль – опублікуватися. Писати те, що треба. Якщо потрібні любовні романи, то любовні романи, потрібні детективи - пишемо детективи.
Я працюю над своєю книгою вже понад шість років, з 2014-го. І мені все частіше хочеться більше нікому не говорити про таке своє заняття, поки я все не закінчу і не вийде опублікувати.
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРозумію Вас, бо понад 10 років писала у шафу, і всі хто знав про це казали, що це юнацьке, типу всі пишуть, минеться. Але не минулося, а навіть зовсім навпаки)))
Зараз же, коли пишу відкрито і заявляю про себе не соромлячись, з'явилася нова, назвемо проблема, чи радше питання з присмаком "безкорисне заняття":
- "І скільки ти маєш в місяць з тих книг?"
О, як я це люблю)))
Коли даю відповідь, то бачу у більшості в очах усмішку й чую частенько, чи не лінь мені вбивати свій час за заняттям, що не приносить користь. Тобто, задоволення від процесу, натхнення, зворотний зв'язок від читачів, це все знецінюється в нашому суспільстві.
Але все це мене тільки більше мотивує, бо я вірю, що мій літературний шедевр ще попереду)))) Ніхто не знає, хто завтра візьме до рук мою, чи Вашу книгу і протягне руку допомоги на шляху до світу популярних творів ◉‿◉
Обов'язково пишіть, не приховуйте, а головне не звертайте увагу на людей далеких від творчості, яких більшість.
Наталі Паррел, Дякую)) Бажаю вам успіхів!))
Нікому не розповідаю. Знають лише свої. Не хочеться бачити перекошане обличчя, хоча останнім часом думка інших не цікавить. Займаюсь тим, що подобається. Всі звикли, що заробляти можна лише важкою працею (хоча писати також не завжди легко), а це "фігня, яку ще хтось читає і купує?"(дослівно). Менше знають краще сплять. Головне, це вірити в себе і йти до своєї мети. Успіху вам і натхнення. Та й всім нам:))
Ліліт Наві (Lilit Navi), Дякую)) Успіхів вам!))
Я мало кому розповідаю, бо більшість відреагує приблизно так: "Тобі більше робити нема чого?" На жаль, багато хто зараз, та й раніше також, були і є зайняті нагальними проблемами виживання, й подібне заняття для них - це дурна забаганка. Тому я мовчу про своє захоплення.
Дмитро Лісаускас, Так, я стала викладати меншими частинами, але частіше. Тобто, розбиваю главу навпіл. Стала робити блоги - можливо, й це.
Привіт) Я теж мало кому розповідаю. Найрідніші знають, відносяться нормально, навіть підтримують. З друзями-знайомими 50 на 50. Дехто дійсно пропонує заробляти гроші копірайтингом, або вести блоги. Але більшість напрочуд позитивно реагують. Хоча мені самій якось незручно таке розповідати, типу я ж нічого такого видатного не написала. Інколи думаю: ось як напишу щось дійсно неймовірне, тоді можна буде й у соцмережах розповісти))) А потім зупиняю себе тим, що у всіх різні смаки, щоб не написала хтось скаже "круто", а хтось "фігня". Тому після довгих сумнівів завела окремі соцмережі, щоб ніхто зі знайомих навіть не бачив))
Юлія Міхаліна, Я теж так зроблю мабуть. Тим більш, що часто аудиторія, для якої працюєш - дуже відрізняється від кола спілкування.
Люди взагалі полюбляють радити й у всьому розбираються. Може тому, що недавно наше суспільство було аграрне і досі робота - це впахування на прополюванні буряків або давання країні вугілля. Нащо когось питати або дозволяти пхати носа у свої справи? Ну каже хтось некомпетентний щось про те, в чому не шарить, і що?
Таким є сенс відповідати виключно у вільний час і для власної розваги.
Рома Аріведерчі, Та да. Просто я з першою книгою теж дурниць наробив і сам винен.
Оо, я колишній копірайтер скажу, що література і копірайтинг то дуже полярні речі. Однак для просування книги копірайтинг і маркетинг досить помічні речі)
Єва Райн, Згоден з вами) куди без реклами..
Привіт) скажу як копірайтер з 10 роками стажу, бажання писати книги з цим зовсім не пов'язане, бо в копірайті нема місця творчості - там країна ТЗ та жорстких технічних вимог. Мені подобаються книги, я лише вчуся їх писати і дуже приємно знаходити свого читача, а далі... побачимо)) якщо тобі потрібні однодумці та друзі з кола літературних початківців, ти потрапив за адресою, тут своя атмосфера і чудові люди)
Лоре Лея, Та отож )
Коли я писав першу книгу, зі сторони це виглядало так ніби я в депресії. На другий місяць, мама викликала швидку, прийшли медики. Вона їм каже, вот сидить нічого не робить, на роботу не ходить, заберайте в псіхушку. Вони на мене дивляться кажуть: чого на роботу не ходиш, я кажу гроші на життя є, от сижу книгу пишу. Вони повернуися до неї : ми не можемо його забрати якщо він сам не піде. (коротше проблемо дійсно є, із сприйняттям письменицької діяльності)
Андрійчук Андрій, Ахах, і так буває))) Я теж якось сидів вдома кілька місяців, коли тільки почав писати)
А я й нікому не кажу))) Тільки найближчим людям. Саме тому, що не готова до притиску на кшталт: А коли буде публікація? Або розмов про те, що все це тільки забавки, несерйозне хобі, або ще щось такого ж типу...
Дмитро Лісаускас, Це точно! Я на фейсбуці навмисне завела ліву сторінку, де нема знайомих.
Бо раніше письменником звали того, хто має в руках свою друковану книгу. Часи змінилися, а люди ні. Тому менше думайте про такі поради. Я от працюю з особливими дітьми і нічого. А вдрузях є копірайтер який перестав писати прозу. Вигорів.
Юлія Богута, От я теж так думаю. Тому я постійно кажу, що не письменник, а автор. Ти нибито береш у кредит, коли називаешься письменником((
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати