Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті!

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

– Ти навмисне наражаєш себе на небезпеку?

– Я не збираюсь стояти тут весь день, – намагаючись обійти його, мовила Есті.

Асмодей схопив її за плечі. Не боляче, втім досить міцно, щоб дівчина підняла на нього очі.

– Відпусти мене, – нахмурилась Естефанія.

– Так, чи ні? – добивався відповіді демон.

– Я не збираюсь говорити про це, – відвела погляд дівчина.

– Отже, так, – хмикнув Асмодей. – Це перевірка?

Есті вперлась у нього поглядом.

– Ти не віриш, що я здатен захистити тебе?

– Я просто хочу побачити власний дім. І все.

– І все? – перепитав він, здійнявши підборіддя. – Що ж, гаразд. Веди.

Демон неохоче відпустив її плечі. Есті проігнорувала хвилювання, що здригало тіло від того дотику і розвернулась, прямуючи вниз сходами. Асмодей не міг пояснити того почуття важкості, що скувало груди.

Наближаючись до будинку, Есті відчула як у легенях забракло повітря. Вона і не думала про те, як важко це може бути. Будівля була покинутою. Плющ поріс на вибитих і помальованих графіті вікнах. Стара скрипуча гойдалка була зламаною, перекрученою на перекладині. Дерев’яні сходинки, на підході до дому попливли від вологи та відсутності догляду. Паркан поржавів та похилився.
Естефанія заплющила очі, вітер підхопив її волосся, розсипаючи по плечах. Скрипнуло старе оливкове деревце. Його колись садили ще батьки матері. Хоч воно вже давно не родило, мати не дозволяла його спилювати. Вони з братом часто сідали під ним, у затінку, дівчинка бавилась зі старими ляльками, Адрес розмахував палицею, уявляючи, що це меч.

.

– Есті? – покликав він, наблизившись. – Нам вже час.

Дівчина не відповіла йому, так і сиділа на землі, не зрушивши з місця.

– Ми маємо йти, тут небезпечно.

– Дай мені спокій, – прошепотіла вона.

– Володарю, – озвалась суккубка.

Асмодей сконцентрувався і оглянув простір довкола будинку очима підопічної. Чорний шестимісний автомобіль з тонованим склом спинився неподалік. Двері розсунулись і з них висипали чоловіки у темному одязі. Вони розійшлися у різні боки, оточивши будинок.

Демон кинув швидкий погляд на Естефанію. Миттю перемістився до неї і підхопив на руки.

– Що ти в біса робиш?! – зойкнула вона. – Постав мене негайно!

– Помовч, – понизив голос він. – За нами стежили. 

– Куди ти мене несеш?

– Пересидь поки всередині, я розберуся.

А ще, у книги є плейлист, ТАК-ТАК, НОВИЙ ПЛЕЙЛИСТ ДЛЯ КНИГИ!

Тож запрошую до прослуховування)

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘

Анотація до книги "Talis est Obsessio"

Talis est Obsessio (Така вже Одержимість)
Ніхто не застрахований від кохання. Ні демони, ні янголи, ні смертні. Хай якими прихильниками "нижчого" клеймують перших, якими прагненнями до "високого" виховують других, чи якими грішними вважають третіх. Ніхто не застрахований від пристрасті чи бажання. Та все ж, у вирі почуттів та пошуку сенсів варто визначити: це все ж любов, чи одержимість?

☝️

Клікніть на троп-картку, щоб побачити тизер до книги!

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨
(піктограми клікабельні)

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️