"Чужий спадок". Планувався жах, а вийшов сміх :)

Всім привіт!

Дорогі друзі, додано нову частину у книзі "Чужий спадок". Фінал історії вже зовсім близько. Тому деякими підсумками можна ділитись вже тепер.

Починаючи роботу над книгою, я планувала, що у читача підуть мурахи по шкірі через ту силу, з якою доведеться мати справу героїні. Нестерпний дух мав так попсувати нерви, що навіть читачі зітхнули б з полегшенням, коли той повернувся б якнайдалі у ліс.

А що ж вийшло в результаті? У моїй авторській уяві образ духа Скарбника дедалі більше набував рис милого, смішного, трохи капризного створіннячка. Як такого не полюбити читачам? А ті, хто читає цю книгу дітям, питають: "Невже ти зможеш відправити Скарбника до лісу? Дітям шкода..." Та й мій син від нього в захваті...

Загалом, вийшла історія не з жахами, а з гумором. Але особисто я не засмучуюсь, бо ж Скарбник вийшов - просто няшка! І вже дуже скоро ми всі дізнаємось, чи відправить його героїня назад до лісу.


_2tlyxvRTFT-yqnN1ZE88AV5UrMy7lcYIgTe7pAAPQRVkni_iD-4rdMsm9R3TQ2vziMlGnED-wNIhzloDkU_CBJcuVh4jIvGNYBdcNEM6vRNpO8NGdPrhAWucVo7TDrxmkUdEkd0-BHDYS61eixW55U

Уривок:

— Ну все! Годі вже! Я більше не маю терпіння! — зіскочив зі стільця Скарбник.

Коли клубки сплутаної шерсті вирізали, процес вичісування пішов значно активніше, що, як виявилось, дратує духа.

— Ще трохи лишилось! — змахнула руками Настя. — Йди сюди! — потягнулась до нього щіткою, що принесла сьогодні з собою.

Як підозрювала Ірма, призначена вона була для собак, але Скарбнику про таке знати не обов’язково.

— Прибери від мене руки! У мене вже очі від тебе сіпаються! — розійшовся Скарбник, аж шерсть дибки стала і очі почали світитись.

Настя вже підскочила з місця і збиралась щось сказати. Та Ірма її зупинила, взявши за руку.

— Скарбнику, а якщо я дам тобі телефон? — спитала у духа.

І, як би дивно це не виглядало, він миттю заспокоївся і так посміхнувся… Ледь у долоні не плескав.

— Давай. І робіть зі мною, що хочте! — всівся знову на стілець.

Ірма увімкнула на телефоні мультфільми і дала його Скарбнику.

Настя спостерігала за цим з широко розплющеними очима.

— Перед сном я розповідала йому, як ми тут зараз живемо. От тепер загорівся усе вивчити, спробувати, освоїти… І почав чомусь з мого телефону, — зітхнула Ірма.

— Так… — теж опустилась на стілець подруга. — А ще кілька днів тому ми жили абсолютно нормальним, навіть трохи нудним життям. Сьогодні ж, ніби в паралельну реальність потрапили. Навіть не віриться, що це все відбувається насправді. Здається, що прокинемось, а ніякого Скарбника і не було… — продовжила його чесати.

— Сама не вірю, що це відбувається зі мною, — похитала головою Ірма, дивлячись, як Настя старанно працює над зовнішністю духа.

Скарбник вже не звертав уваги на те, що йому смикають шерсть, щось трохи ще підстригають. Він повністю зосередився на телефоні, аж облизуючись. Комедія просто!  

Приємного вихідного дня, друзі! Мирного неба!

І цікавих книжок для хорошого відпочинку :)

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ганна Зюман
28.08.2022, 11:51:43

З музами не посперечаєшся, хе-хе ฅ(^◕ᴥ◕^)ฅ

Тая Стрельцова
28.08.2022, 11:57:28

Ганна Зюман, Навіть пробувати не варто :))))

avatar
Єва Райн
28.08.2022, 11:55:24

Так, Скарбник вийшов таким милим! Але це додає родзинки історії) Страху нам і в житті досить)

Тая Стрельцова
28.08.2022, 11:57:09

Єва Райн, Згодна :) Мабуть, тому і моя підсвідомість намалювала Скарбника таким лапусіком :)

Інші блоги
Емоційна книга про перше кохання
Привіт! Запрошую вас почитати новиночку у колеги! Колись Ксеня тримала в руках своє пошматоване першим нещасним коханням серце, а тепер дівчина тримає в руках серце чоловіка, що колись був її шкільним учителем. Уривок: —
Середньовічний маєток, бал переможців
Чому ж уві сні її подруга прощається з нею? Норісса вдруге потрапляє до лап работорговців. Її свобода висить на волосині, а темний Владика вже чекає на свою здобич. Бандити не підозрюють, що перед ними Полуденна Вартова
Кого обереш з героїв та що обереш прочитати))
Вітання! Трішки поговоримо, перед вихідними?)) Ситуація, що складається в книзі "Бути другом" починає мені нагадувати фільм "Pearl Harbor (2001)". Ось цей? Бачили такий? Якщо ні, то хутко подивіться. Це ж такий
Колеги, а стільки ви пишете історій одночасно?
Знаю, що одночасно писати це вельми не професійно. Це збільшує ризик сюжетних дір, пропустити важливі моменти, і купа всілякого "не професійно". Ну так от, дотримуєтесь - одна історія - до кінця, чи грішите, і пишете
Новинка! Слр, 18+
«- Пацани, ось дивлюся я на вас і так шкода стає… ви ж тепер якісь… чи не повноцінні. Вас ваші баби скрутили та на короткі повідці посадили. - Та гаразд, Юрку! І твій час прийде! - Не дочекаєтеся! Маючи ваш приклад перед
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше