Друзі, сьогодні на мою історію 

“Охоронець для розбитого серця” 

діє знижка 10%. Хто досі тримав книгу в бібліотеці і думав, що ж там далі - саме час дізнатись) Тим більше книга вже перейшла свій екватор і йде до завершення та розкриття всіх таємниць героїв та викриття їх ворогів. 

(Щоб відкрити книгу натисніть на картинку)

Шматочок: 

– Всі папери готові, можемо відразу ж приступили, бо час, знаєте, не чекає. – шкіриться приклеєною посмішкою адвокат, і ледь в спину нас не заштовхує до кабінету. 

Іван заходить туди по-діловому, впевнено. Я – мов теля на убій, з похиленою головою і на ногах, що чомусь ледве згинаються. Єгор, що тримається поряд, тривожно оглядає кабінет і кидає погляди на мене. Мов на відстані відчуває мій стан, хоч і робить вигляд, що я йому зовсім байдужа. 

Папери, нотаріус,адвокат, стіни кабінету, що неначе звужуються для мене. Все це сталевими обручами стискає груди і голову, в якій думки зараз нагадують зграю сполоханих хаотичних горобців, що тільки верещать на всі лади, і не можуть ні заспокоїтись, ні робити щось до толку. 

І тут! О боже, серед горобців з'являється справжня жар-птиця – рятівна думка, яка підказує, як спробувати викрутитись.Якби ж тільки вийшло! – схрещую, сплітаю пальці на ручках сумочки. 

І сповзаю по стіні, закочуючи очі під лоба. 

Моє “сповзання” першим помічає Єгор і встигає підхватити, доки я не гепнула на підлогу, мов зрубане дерево. Він обережно притримуючи садить мене в величезне шкіряне крісло. В очах – тривога і навіть страх! Ну, настільки я встигаю побачити з-під вій. Добре, що не нафарбувала їх!

Іван теж підлітає до мене. Певно, він теж тривожиться, тільки його переживання мають зовсім інше підґрунтя…

Приємного читання! 

І не забудьте підписатись на мою сторіночку, зовсім скоро нас чекає нова історія.