Кохані сваряться тільки тішаться? +рекомендація

Кохані сваряться - тільки тішаться? Чи сварка - це тривожний дзвіночок? Особисто моя думка: якщо закохані взагалі ніколи не сваряться, між ними не буває спалахів, то може, вони вже давно й не закохані? На жаль чорне і біле ідуть пліч-о-пліч, і іноді навіть негативні емоції - це добре, бо й вони іноді потребують виходу. А якщо законсерувуєш їх в собі сьогодні, то завтра точно отримаєш консервант вже для хороших справжніх почуттів) Якесь таке шкідливе "Е-скількись там", як пишутть на продуктах)

Ось і мої посварились в новому розділі книги

“Охоронець для розбитого серця” 

Не дивно, бо обом не надто подобається ця ідея з поверненням Інги додому. Напруга б’є через край, а історія повільно переходить за екватор. Тому мої любі Єгор та Інга дозволяють собі зриватись, нервувати та трішки “чудити”. 

(Щоб відкрити книгу натисніть на картинку)

Шматочок: 

 … – Що?! Та як ти можеш навіть думати про таке?! – ледве стримуюсь, щоб не вдарити його. Лють глухою хвилею здушує горло, позбавляє розуму. 

– То чого ж ти злишся, чорт забирай? Він тобі подобається, так? З чоловіком нічого немає, мене не було поряд, і ти знайшла собі розраду?

Дзвінкий ляпас зганяє зграйку пташок з сусіднього куща. Я таки не стрималась, рука мов зажила своїм життям. Ще мить дивлюсь, як на блідому обличчю з легкою щетиною палахкотить слід удару. 

– Іди до біса! – надто швидко, кілька разів спотикаючись, йду в дім. Мені треба зробити це, доки сльози не бризнули з очей і я остаточно не втратила контроль над почуттями. 

Я блукаю по своїй кімнаті, мов звір в вузькій клітці. Не можу знайти собі місця. Коли так важко, коли накриває з головою хвилею тривоги, болю, страху, врешті-решт, і так потрібна його підтримка, він звинувачує мене, та ще й в чому! Як тільки язик повернувся сказати! Та що там сказати, подумати! Невже я дала привід?...

******************************************************************************************

Крім розповіді про розвиток своєї історії, хочу кілька слів сказати про книгу, яка мене дуже зачепила. Судячи по кількості підписників, автор на Букнет недавно, однак її книги написані дуже професіонально, кожне слово на своєму місті, а сюжетний хід змушує здивовано округлювати очі, коли, здавалося б і дивуватись нема куди) Це якщо говорити з точки теж автора. А якщо читача, то 

“Історія Єлисави”

пані Анилаг Аберт 

чіпляє вже цим містичним іменем в назві. Відкриваєш книгу і перша фраза “Про Єлисаву Борис вперше почув від бабусі” - просто бах! і захоплює, чіпляє, мов гачок і змушує не відриватись аж до “Далі буде” (книга безкоштовна і в процесі).

(Щоб відкрити книгу натисніть на картинку)

Історія ця дещо неформатна для порталу, однак варта уваги поціновувачів жанру готичного сучасного роману. Ідеально для тих, хто любить містику, заплутані, але ретельно зважені автором сюжетні ходи, незвичних героїв та трішки філософських роздумів. 

Тому книгу і авторку однозначно рекомендую) 

До зустрічі на сторінках книг! Не забувайте будь ласка підписуватись на улюблених авторів, це їх радує, а також дозволяє відстежувати новини і новинки)