Рада повідомити що історія про Альбіну і Єгора не закінчується. Я ніколи не писала на таку тему - державна зрада, зрілі герої, шпигуни і любоний трикутник. Але в тих реаліях де ми живемо - писати безтурботні літні романи складно. Хочеться говорити на серйозні теми. Писати в такому стилі я зарікалась після "Селянки" - відвертий реаліз буває болісним. А між іншим до мільйона прочитань у "Селянки" залишилось не так і багато. Сподіваюсь, що цикл "Ми" теж зачепить струни в душах читачів.

В Альбіні впізнають себе багато жінок, що були вимушені виїхати за кордон. Важкий шлях біженця, купа проблем і привид з минулого. Чи зможуть вони з Єгором відродити те полумя, яке було грубо погашене його брехнею? Що це за шлях від "Нас ніколи не буде" до "Ми будемо вічно"?

Анотація до книги "Ми будемо вічно"

Він зрадив і використав мене. Чому тепер так війчайдушно намагаться повернути втрачене? Тоді, коли біля мене поруч опинився надійний чолвоік, з яким я можу побудувати тихе сімейне життя? Чому доля настільки жорстока, що часом ми обраємо не гарних хлопців, а відвертих поганців? Але зараз я не знаю, чи знайду сили побачити чоловіка, якого любила більше ніж саму себе. Повірити йому після того, як він збрехав мені геть про все? Та він не питає моєї думки. Йому потрібна я. І він вирішив отримати бажане за будь-яку ціну.