Він схопив мене за руку та сильно притиснув до себе. Затримавши дихання, я дивилася в його очі. Крізь скляний погляд був помітний біль минулого, який не давав йому спокою.
— Я не хотів цього. Обставини змусили так поступити.
— Які обставини? — в повному відчаї запитала я.
Він лише глибоко вдихнув.
— Саша. Скажи мені, будь ласка.
Його пальці легко доторкнулися до моєї щоки. Ніжні погладжування просто зводили з розуму.
— Пробач.
Він, не хотячи, забрав руку, розвернувся та пішов до машини.
— Ось так. Ти знову підеш та залишиш мене одну, — крикнула я вслід.
Реакції не було. Він все ще наближався до машини, не обертаючись.
— Боягуз. Втікаєш як маленький хлопчик. Егоїст. Я ненавиджу тебе.