Доброго вечора мої найкращі!!
Не забудьте завітати на гостини до Ліама та Таіри. Новий розділ вже чекає на свого читача.

Величне дитя піднебесної

Все тут було величне: прозоре, як сльоза, озеро, на дні якого, навіть зараз, в темну пору, у неоновому сяйві, можна було порахувати кожен камінець; столітні сталактити, що нависали з-під кам’яної стелі та заставляли серце тріпотіти ще більше; дівчина, що скинувши весь одяг, непорушно сиділа у воді, ніби її свідомість покинула власне тіло.

Наглядати за цією картиною, було, що доторкнутися до благословення, дарованого богами Харея, але, як виявилося, серед присутніх, бажаючих побалувати свої очі прекрасним видовищем, було більше, ніж Ліаму того хотілося, адже за валуном, збоку за Таірою наглядав ще хтось.

- Закрий свої очі, якщо не хочеш, щоб я їх тобі вирвав! – підійшов в притул до високої чоловічої рами, в обрисах якої опізнав свого друзяку, якого зовсім нещодавно залишив у його лабораторії.

Руки стиснулися в кулаки, а щелепа, мало не заскреготіла від зайвого тиску на неї. Ліам і сам не очікував, що відреагує подібним чином, але нічого вже не можна було зробити, адже здивований Дарек, вже відчув непідробні ноти ревнощів та застиг на мить, опрацьовуючи інформацію в своїй голові.

- Цікаво, - прокинувся той за деякий час, ніби включився після перезавантаження. - Ти не був таким жадібний раніше, тим паче, на жінок. Вона особлива? – кинув на мить зацікавлений погляд на ревнивця та знову перевів очі на оголену красуню, яка по лопатки була занурена у холодну блакить, що під світлом неонових ламп віддзеркалювала світлими проблисками, граючи місячними зайчиками по кам’яній стелі.

- Не твоя справа, - відповів холодно Тодей, але так і не зміг відтворити свою інертність у очах друга.

- Значить, особлива, - мовив Дарек та склав руки пере собою, замислено граючи бородою. - Вона та, про кого я думаю? Порода в неї в крові.

- Не знаю, про що ти, - ще одне сухе та відсторонене.

- Можеш не ламатися, я і так знаю, хто вона. Таіра – Прайм. Справжня, кровна повелителька Овірії.

Від почутого, у наступника трону Барелії серце затріпотало ще швидше, а зіниці розширилися не в змозі приховати правди навіть в на-пів темряві, що панувала навколо.

Читати книгу