Одразу важливе: вся серія "Срібнй Мізерикорд" 100% буде безкоштовною (бо з цією книгою у мене не комерція, а справжнє кохання).

Дивне відчуття, щось, що пройшло десяток редакцій опубліковано повністю. Наче я видала собі заборону на редагування. Досі не можу змиритися з думкою, що відв'язую від себе цю книгу.

Персонажі, які врятували мене від депресії бачать світ, про них читають і вони цікаві комусь. Це, справді, круто.

На ОСТАННІЙ редакції друга книга (досі робоча назва і немає обкладинки) і щойно я відкриваю текст, гублюся. Розумію, що повинна і, редагуючи, прощаюся з кожним рядком, з кожною реплікою і кожною емоцією яку, свого часу, пережила разом із ними. 

Чи важко мені?

Капець як. І ті два вовки, щоб їх забрав чорт, гризуться, як скажені. Один нагадує: "Коли тобі сумно, ти перечитуєш, виточуючи грубі краї. Ти не зможеш без цього". Інший тикає мене носом в початі роботи: "У тебе є чим займатися, заверши ще щось, окрім пресловутого Мізерикорда. Він заважає прогресу". 

Та я вже знаю якого вовка годувати, тож серія буде опублікована повністю, без заперечень, біда моя тільки в тому, що другий затримує процесс, постійно відволікаючи.

Зараз не можу обіцяти, але цього тижня сяду за обкладинку, розберуся з варіантами назви і постараюся видати якнайшвидше. 

Вибачте за сумбурність, вовки заважають писати.