Анонс історії

Всім привіт.

Попри важкі часи,  я не забула про "Щоденник коханки". Працюю над книгою і почну оновлювати наново вже з осені. А поки спекотні уривки з книжечки.

Зізнавайтеся, чекаєте?

 

***

— Анно, — Арсен зробив довгу паузу, вичікуючи поки вона на нього подивиться, — я маю до тебе пропозицію.

— Яку? — заінтриговано й трохи схвильовано всміхнулася. Арсен дістав з кишені яскраву коробочку й відкрив її. На оксамитовій підкладці красувалася брошка у вигляді квітки.

— Я не знаю, що зазвичай дарують, коли пропонують зустрічатися. Тому обрав брошку, — Арсен посунув коробочку  ближче до Анни.

Вона розчулено дивилася на прикрасу зі срібла та маленькі камінці, що прикрашали основу.  Метелик із зеленими крильцями був прекрасним.

— Вона неймовірна, — дістала з коробочки, щоб роздивитися ближче й на мить застигла, вираз обличчя перемінився на серйозний. — Ти сказав коли пропонують зустрічатися? —  збентежено зазирнула в його очі.

 

 

***

— Арс, ти розумієш, що дурив мене? — роздратовано вела Анна. Вона зараз дивилася на чоловіка, якого кохала і ненавиділа одночасно. — Я ж тобі повірила.

— Анно, не ускладнюй ситуацію. Зараз кіпіш затихне.  І ми знову зможемо бачитися. Ти ж хочеш бути зі мною? — він торкнувся руки Анни, погладив долоню. Вона дивилася на його рухи й всередині стискалося серце.

— Арс, я…

— Ось ти де? — Пролунало на весь зал кафетерію.  Присутні спрямували погляди на двері.

 

***

— Що? — обурилася вона. Пройшла й кинула сумку на диван. — Як?

— Чого ти так нервуєш? — дивувався Валентин.

— Нащо ви погодилися? Я не хочу працювати в їхній компанії. Я зі свого кабінету можу підготувати їм рекламу. Нащо це? — у розпачі вона закрила руками обличчя.

 

 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Завесняніло!
Доброго часу доби, шановне панство. Перший день весни… Я не буду вас з ним вітати, бо і так видно, що завесняніло. Я принесла вам трошки новин. Гадаю, варто ними поділитися, аби уточнити деякі аспекти щодо книги «Моя
Бос Вероніки залишився поруч!
Вітаю! Запрошую до нового розділу роману, Вероніки та Дмитра! ✨✨✨ — Вероніко, поїхали, — просить він. — Твоя подруга права. Не потрібно жаліти таких зухвалих хлопців. Зрештою напишемо спільну заяву. Це твоєму
Вибачення перед собою ...
Глава 17. Іноді найважче — не пробачити іншого. Найважче — пробачити себе. За мовчання, коли було боляче. За віру в те, що людина зміниться. За надію, яка тримала довше, ніж мала. У цій главі Єва вперше не виправдовує
Марафон. Подяка. Загадка.
Друзі, привіт! ✨♥️✨ Хочу поділитися з вами новиною — я приєднуюся до марафону «Останній дзвоник: Кохання»! Перш за все, хочу щиро подякувати Асі Рей за цю ініціативу. Це неймовірна можливість знову
А ви любите флешбеки?
Здається, ніхто не любить (або тільки я). Але що ж... Я вас все одно ними помучаю ☺️ Арман не хотів, щоб цінні папери виносили з дому, тож мені запропонували працювати в бібліотеці маєтку. Я не заперечував — там було
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше