Сьогодні ввчечері я почну публікувати нову книжку під назвою

Це буде приголомшливий трилер (принаймні я так сподіваюся).

Ось її обкладинка.

А оце фрагмент майбутнього роману.

На годиннику було без двадцяти дев’ять. Я стояв біля кафе і чекав на мою дівчину. Вона нажаль чомусь запізнювалася. Я заспокоював себе тим, що всі дівчата так роблять. Хоча на мою Аню це було не схоже.

Хвилин через десять я почав нервувати, походжаючи з сторони в сторону. Легенький вітерець поніс по тротуару якусь газету. Автомобілі їздили по дорозі. Ніби так все як завжди.

Якийсь комар сів на мою сорочку з короткими рукавами, бажаючи відібрати в мене трішки крові. Я хотів було замахнутися рукою, щоб позбавитися від нього, вбивши його. Та передумав. Адже так він міг залишити би по собі слід, чим забруднити одяг. Тому я просто махнув рукою прогнавши його геть.

Очікування продовжувалися. Тривога наростала.

Раптово мій смартфон заграв. Зі звуку стало зрозуміло, що прийшло якесь повідомлення. Я швидко дістав гаджет з кишені джинсів. На екрані показувалося 20:55. Розблокувавши смартфон відбитком пальця, виявив що то дійсно було повідомлення у Viber від Ані.

Я швидко відкрив його та прочитав вміст. Від того що там написано моє волосся не стало дибки, тільки тому, що було коротко стрижене. Там був наступний текст:

Твоя красуня у нас. Якщо ти не прибудеш за вказаним місцем через дві години, то завтра знайдеш її мертвою.

Нижче було прикріплено карту. Я швидко впізнав закинутий завод, розташований на околиці нашого міста. Тривога переросла в страх і паніку.