— Погано. Йому боляче. Я ніколи таким його не бачила. З життєрадісної людини він перетворився на депресивного психопата, який кидається на людей без причини. Він зі всіх сил намагається приховати цей пекельний біль, але йому не вдається. Насамперед не може пробачити собі, що втратив тебе. Мені важко дивитися на його страждання. Він для мене як рідний брат, якого я ніколи не мала. І тому я вирішила допомогти вам обом. Ви повинні бути разом, поки ваша гордість зовсім не затуманила вам очі.

Я закрила очі та по щоках побігли сльози. Електричний струм у тисячі вольтів пробігся по моєму тілу. Мене ніби зламали знову. Його страждання приносять ще більші тортури моєму серцю.

— Не потрібно було його залишати, — прошепотіла я, перехиливши бокал з вином, осушила його. Алкоголь гарячою лавою розлився по тілу, трішки заспокоюючи мою хворобливу душу.

— Не вини себе у його вчинках. Ти вчинила правильно, а от він натомість, щоб втримати тебе — змирився з твоїм рішенням. Тільки Том в силах був закінчити ваші страждання, а він опустив руки та ніс такі нісенітниці, що інколи хотілося викликати психіатричну бригаду, щоб привели його в адекватність.