Сьогодні діє знижка на другий роман з фантастичного циклу "Там, за високим Небом".

І зараз хочу познайомити тих, хто ще не читав цей фантастичний цикл, з одним із негативних персонажів цієї історії.

Минуле дуже важливе для того, щоб розуміти, що насправді відбувається. І особливо у цій книзі.

***

Темінь все частіше ховала світ від погляду Яна Валеха. Іноді навіть здавалося, що йому не судилося пережити переліт до Варшави, де у передмісті Валентина побудувала для себе невеличкий сучасний маєточок.

Рана перестала кривавити, та руки керівник міжнародного фонду не відчував. Уже дуже давно він не потрапляв у таку халепу і забув цю слабкість, коли життя висить на волосині і залежить від ласки інших людей.

Долаючи біль, Віньянт торкнувся рани. Під сорочкою тьмяно засвітилися камені браслету, але волі зараз не вистачить, щоб допомогти самому собі, та й сил теж, навіть за допомогою кристалів швидко рани не загоїти.

– Будь ти проклятий, Лаерне... – прошепотів Віньянт, вкотре подумки визнаючи, наскільки вишуканою і підступною була пастка, в яку він так необачно потрапив.

Валентина не звертала уваги на свого напівпритомного пасажира. Білявка теревенила з подружкою по телефону то про нову колекцію косметики, то про французькі бутіки, куди збиралася на вікенд і шукала собі компаньйонку.

Вона не була такою простою, як намагалася здаватися, але про те знало тільки найближче оточення, серед якого колись випало щастя опинитися і Яну Валеху. Про них трошечки пліткували, пророчили розкішне весілля і недовге, але цікаве заміжжя. Це було б четверте одруження вродливої жінки, після закінчення кожного їй перепадало чимало грошенят і різноманітного рухомого та нерухомого майна. Але найбільше Валентина любила коштовні речі, які називала "цяцьками" і цінувала не за їхню вартість, а за те, що раритетами та оригіналами можна безкінечно довго хизуватися перед бомондом, бо, наприклад, дорогу сукню вдягати вдруге – у її товаристві моветон.

Весілля планувалося, та якось не склалось. Валентині не довелося вчетверте вдягти білу сукню. Від почуттів, більшість яких таки були напоказ і для іміджу, залишилося корисне і вигідне знайомство для них обох. Та вперше жінка забирала з собою пана Валеха у такому стані. Його бліде обличчя і згаслі очі, що більше дивляться в себе, а не на неї, лякали Валентину якимось незбагненним жахом, і тому вона робила усе, щоб повернути собі рівновагу.

В аеропорту на них чекала машина з водієм. Віньянт почувався так кепсько, що й не зауважив навіть, якого кольору блискуча модна автівка, – у Валентини завжди все було найкраще. Спокій, спокій понад усе, і бажано тиша, щоб сконцентруватися і вивільнити всю енергію, яка залишилась у кристалах, і скерувати її на регенерацію тканин.

Лаерн мстився не лише за себе: поки Віньянт їхав до Львова, він втратив стільки крові, що кілька разів ледь не потрапив в аварію. Певно, й непритомний Олександр Назарчук так само ослаб, коли помирав у своїй понівеченій машині... І не лише Олександр Назарчук...

"Це ти скинув хлопця з дороги, – єхидно нагадав внутрішній голос, коли авто в’їхало на подвір’я будинку Валентини. – І ти не зміг його вбити згодом. Цей хлопець заговорений, як кажуть на його батьківщині".

А що було далі, дізнаєтеся з книги!

***

Сьогодні діють знижки ще на кілька цікавих історій різних жанрів.

Романтична історія кохання від Юліанни Бойлук "Заміж за короля. Впізнай мене по усмішці!"

Детективний роман від Мар'яни Долі "За стіною"