От і підходить до завершення моя остання дописана історія. Ще декілька розділів і пригоди Мії та її друзів завершаться. Відкрию невеличку таємницю, насправді я вже давно закінчила роботу над цим твором і останні розділи просто чекають свого часу на сайті. От така я нехороша, знущаюся над своїми малочисельними читачами))) В зв'язку з цим, хочу поділитися своїми переживаннями та розкрити деякі плани на майбутнє.

Але зараз не про це. В цьому блозі я хотіла розповісти про те, яка ж Мія насправді сильна відьма. Тільки уявіть, вона мене причарувала. Скільки б я не намагалася писати щось інше, все одно згадую цю трохи навіжену принцесу. Пишу вже геть про іншу героїню, і випадково називаю її Мією. Знаєте, як в тих анекдотах про чоловіків зрадників, які плутають ім’я законної дружини і коханки. В моєму випадку в ролі дружини нова героїня, а «коханка» Мія.

Настільки сильно я прив’язалася до цього персонажу, що навіть вирішила створити цикл історій, події яких будуть відбуватися в світі де живуть всі дійові особи «Вкради мене, драконе». Для того щоб реалізувати цю ідею залишилось всього декілька моментів (це мав бути сарказм). Придумати назву циклу і перетворити план на 29 сторінок в повноцінний сюжет. Коли це все станеться не знаю.

Зараз я займаюся написанням трохи іншої історії, яка сидить в моєму серці і не відпускає. Якщо у «Вкради мене, драконе» мене причарувала головна героїня, то тут вже сама історія. В неї я вклала частину своєї душі. І це не просто гарна метафора, я насправді намагалася вилити туди свої власні переживання, свій біль і свою ж тупість. Весь цей не дуже привабливий набір я прикрасила магією, дружбою і коханням. Сподіваюсь у мене все вийде. Головне перестати в кожному абзаці називати головну героїню Мією. До речі, спонсор написання цього блогу принцеса Мія (не плутати з принцесою Нурі). Я просто вирішила висказатися після того, як обізвала Мією брутального мужика. Це вже геть клініка.

Дякую всім за увагу, і сподіваюсь ви не викликали для мене швидку, клянуся, я психічно здорова… напевно…