Не можна? Ну хоч рушника...

https://booknet.com/uk/book/vddai-mogo-sina-b398342

"Медсестра щось розказує про складність операції, але мляво. Бо гроші ж даю не я.

- Так, я розумію, що мені врятували життя. У мене не в голові апендикс лопнув, сестро. Чи не можна мене вмити й розчесати в рахунок майбутніх інвестицій?

- Шо?

- Я думаю, що вам заплатять, якщо ви мені дасте мокрий рушник, щоб я обтерлась. І можете помити голову? Не можна? Ну хоч рушника."

Здається, рушник Ірині не сильно допоміг. А Денис, здається. втратив всі бали, що до того набрав.

Зате новий персонаж - набрав за одну хвилину більше, ніж Денис за весь час, що живе поруч з Іриною.

Відчай і надія.

Отак воно буває - чужа людина може втішити краще, ніж... ще одна чужа людина?

Ну хоч малий гарно тримається.

От хто у нас молодець.

В наступному розділі дізнаємося, що там Денис поробляє, щоб Макс вчасно їв і гарно спав.

І як заклопотаному батькові сподобалося те, що Ірина не згодна міняти клініку, відвертається й мовчить.

Дякую за вподобайки й підписки, друзі.

А ще більше - за ваші щирі емоції.

У наших героїв настав час справжніх випробувань.

Підтримайте їх, будь ласка.

Зустрінемося в коментарях

https://booknet.com/uk/book/vddai-mogo-sina-b398342

- Привіт, шо робиш?

- Задовольняю свою вибагливість плодами поту нещасних африканських невільників.

- Шо???

- Каву п’ю.

Правда, схоже на спілкування Ірини з медсестрою?

І трохи - на манеру вести бесіду нового лікаря)))