"Між українською та російською літературою нового часу різниця тільки в мові. " — написали мені недавно в інстаграмі, в ході дискусії про перехід на українську мову.
Сперечалися ми довго і я знайшла аргумент, який ніхто не зміг спростувати. Мої васні напрацьовки.
Коли я не знаю чим себе зайняти, я пишу коротенькі замальовки, діалоги, сцени... Частенько, коли мені потрібне рятувальне коло, щоб загострити момент, або виштовхати сюжет з глухого кута, я звертаюся до них.
Все, що було написане до 2022го року — написане російською мовою.
Одна із сцен, для яких була замальовка російською, знайшла своє місце в книзі "Що водиться в українських лісах" коли Марію зупиняє поліцейський. Я не буду пояснювати чому, але в замальовці, яку я брала за основу, був "ГАИшник" і виглядала вона ось так:
"- Сержант Иванов,- констатировал невысокий полноватый мужчина в жилетке с отражателями, демонстрируя документы, хотя во мраке едва ли можно было их разглядеть.- Вы не включили поворотник.
- Двести.- спокойно ответила девушка, выковыривая права из кошелька.
Полицейский засмеялся:
- Октябрь, будем оформляться.
- Без вариантов?
- Тысяча.
- Да ладно, там штрафа всего ничего.- начала торговаться Мари.- Отпусти, сержант. Пятьсот.
- Слушай, Манька,- фамильярничал он в ответ,- за пятихатку твою я погонами рисковать не буду, или косарь или протокол, вибирай."
А коли вирішила використати цей уривок в україномовній книзі вийшло якось так:
"— Сержант Іваненко. — Констатував невисокий чоловік у жилетці з відбивачами світла, демонструючи документи, хоча у темряві навряд чи можна було їх розгледіти. — Ви проігнорували сигнал повороту.
— Двісті. — Спокійно відповіла дівчина, виколупуючи права з яскраво-рожевого гаманця.
Поліцейський засміявся:
— Та наче нова поліція вже давно не нова, а ви досі гроші пхаєте.
— Та ну, там штрафу всього нічого. — Почала торгуватися Марі. — Відпусти, сержант. П'ять сотень.
— Слухай, Манько, — Панібратськи відповідав чоловік. — якщо мене за цим зловлять, попруть за милу душу. Воно мені треба за п'ятихатку твою?"
В обох випадках героїня перестає сперечатися і отримує штраф. Але здивувало мене те, що переклавши уривок ДАЇшник в моїй голові, перестав бути товстелезним мужиком в синій сорочці, а став українським поліцейським в чорній формі. Тому і характер, і зовнішність, і відношення до хабаря, який пропонує головна героїня, змінилося.
Мабуть це все, що треба знати про російську і українську літературу нового часу.
Автори, які пишуть/писали російською, розкажіть, чи змінювалися ваші персонажі в ході перекладу? Чи, можливо, якби ви тоді писали українською, написали б інакше?
Дуже цікаво, чи ж ще в когось такі ж дивні перевтілення, як у мого сержанта.
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСвого часу мала подібний досвід. Відчуття між українською і російською були такі, ніби між кольоровим світом і чорно-білим. Перекласти українською можно будь-що, а от навпаки... Це класно, що Ви цю різницю усвідомили і сформулювали. Далі ще більше буде відкриватися. Натхнення!
Є різниця у людині, яка пише. Я пишу обома мовами, бо маю читачів з Казахстану та Ізраїлю. Це не орки, вони більш не будуть читати моїх книг після того, що я написала у моїх соцмережах. Тому відповідь на всі питання проста: різниця у ментальності.
Віра Віслогузова, Абсолютно вірно)
Був у мене випадок, коли представниця одного кац@пського літературного сайту уклінно просила, аби я перекладала свої книги та виставляла там. Обіцяла захмарний заробіток. Тоді спитала її, як вона перекладе словосполучення "чванько в баюрі". Усе! Мадам здулася. Більше мені не писала.
Віра Віслогузова, от вам велікій і магучій) То хіба ж можна порівнювати гімно з цукеркою:))
Переклад з будь-якої мови завжди змінює першоджерело. І перекладацький скіл напрацювати не так просто. Але різниця між літературами не в мові. Мені доводиться продивлятись тут багато текстів. Мовчу вже про те, коли зависаєш і читаєш про бійки в лікарні, а потім дедуктивним методом дотумкуєш, що російською було схватки. Тобто перейми ))) І такого багато, але шановні авторки не бачать різниці.
А для мене без спецдосліджень видна тільки мотивна і жанрова відмінність. На росії читають, і відповідно пишуть, гори літРПГ. Нічого проти РПГ не маю. вони знижують рівень агресії в суспільстві, особливо в підлітків. Нехай краще граються. А от перероблювання ігор в тексти мене дивують. І судячи по читаності у нас - не тільки мене.
І ще росіяни полюбляють читати про крутих жорстоких Амірів з Дамірами, що спочатку згвалтували, а потім безтямно покохали якусь Маню. Ну й вона відповіла взаємністю. То явно психологічна травмвма і стокгольмский синдром у росіян. Переклади у нас виглядають дивно . Ще там багато про ЛГБТ, у нас мало. То теж відношу до психологічної травми. Бо в побуті цікавитися темою там "западло", а дізнатися ж цікаво. По-різному у нас і в них пишуть про другу світову. Якось отак.
Віра Віслогузова, Не знаю, можливо. Бо схоже на правду. Взагалі про спостерігання за спостерігачами навітьанекдот є але він 18+. Тому не цитуватиму) Аналог з попаданцями в книгу точно є. От теж дивний жанр до речі )
Не було у мене такого досвіду з перекладом. Але я помітила різницю в літературі, коли читала велику кількість тутешніх творів. Там нижче Рома підмітив, що москальня полюбляє сюжети зі стокгольським синдромом і це правда. Ще один з аспектів притаманний їхнім творам ( та й менталітету), що в якусь бідну Моньку, без жодних причин закохується гарячий красень, котрий обов'язково витягує героїню з усіх фінансових труднощів. Мириться з усіма її тараканами, ще й пробачає вибрики тупізму. Схожі історії на наш лад мають зовсім іншу героїню. Вона рідко очікує допомоги чоловіка, намагається впоратися з труднощами самотужки. (Як один з прикладів)
Такі межі були досить чіткими на початках, але потім автори стали міксуватися, хтось притягнув заїжджені сюжети з тої платформи і різниця стала менше помітною. Але зараз, на мій погляд, платформа знову набуває своєї унікальності.
Буяна Іррай, Так, семе ментальність. У нас тут і жінки були такі, що чоловіка на війну відправить, а сама нового козака ростить, по господарству порається, ще і з вилами вийде, хуторі захищати, якщо когось чорти принесуть. Заведено так. А там, сіла, лапки склала і чекаю принца, щоб забрав у замок де сотні слуг (спойлер: так не буде), але у книжках, хоч, помріють.
Справа не в мові, а в менталітеті.
Ліна Алекс, Підписуюся під кожним словом.
Ого, цікаве спостереження, ніколи не думала про це, але ви помітили дуже правильну річ. Насправді так і є, це все стереотипне мислення, і віднршення в різних ситуаціях по героїв буде різне. Тому як підоснова різна.
Асія Чен, Так, і це не тільки про різницю гаишник-поліцейський, мабуть, є багато прикладів, які ми просто не помічаємо.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати