Сайленс та картопля

Опублікувала новий розділ "Сайленс") Признавайтесь, а у вас гарний апетит як у Сари чи поганий, як у мене?) Я от не люблю їсти, але за смажену картоплю готова навіть посередині ночі не спати)

— Ось поясни мені, Саро, — відкрив дзьоб Вуглик, крокуючи по краю столу, — ну де ці всі кілограми? Мені здається, що ти можеш з'їсти половину академії, а твій живіт тільки пробурчить: “Ще!!! Несіть мені бі-і-ільше! Ще більше! І картоплю не забудьте!” — пугач махав крилами, бурхливо жестикулюючи та зображуючи якогось монстра. Сарі навіть здався в цій грі зомбі вищого порядку — так само криво ходить і викочує очі. Це було так кумедно, що вона не втрималася і розсміялася. — Ні, ви подивіться! Вона ще й сміється! А це, між іншим, страшно! А що як ти вночі зголоднієш і мене вирішиш з'їсти?

— Це ви «Загадки» загадуєте? — спитав Альфред, ставлячи свій підніс поруч. — Дуже яскраво ваша пташечка зобразила Ґуля. Жахливі тварюки, треба сказати. Якось побачив, думав, мене злопає! Насилу втік!, — за столом повисла тиша, щоб змінитися реготом. — Що?

— Нічого, Фреде. Мій Вуглик справді показував гуля. Як бачите, дуже правдиво.