Велика знижка на нашу з Марʼяною Долею "Служницю"

25%! Встигни купити завершену книгу дешевше, ніж за ціною її передплати! "Служниця": співавторська книга про несподіване кохання власника нелегальних казино і дівчину, яка хоче йому помститись і для цього влаштовується до нього служницею.

Тільки сьогодні на цю книгу діє велика знижка в 25%!

Особлива для мене книга, особливі персонажі, особливі почуття між ними. Одна з двох найулюбленіших моїх історій на ряду з "Він тебе програв. Ти тепер моя", яка також написана з Марʼяною(до речі, ділюсь маленькою таємничкою: скоро ми вас порадуємо і третьою співавторською книгою...))) 

Поки будете читати, можете спробувати поробити припущень, що то може бути за історія)) Принаймні, чи буде вона більш серйозною, як та ж "Служниця", чи навпаки з елементами гумору, як "Він тебе програв. Ти тепер моя". 

А поки що цитати)) 

ЦИТАТА 1:

— Владе, я покликала тебе сюди не просто так, — вона подивилась мені в очі. — Я хочу, щоб ти скасував цей кастинг.

— Лізо, в цьому нема сенсу, — зітхнувши, дивлюсь на подругу. — Це просто служниця, я не дружину собі шукаю чи щось таке, тобі нема чого перейматися.

На її обличчі я побачив полегшення, а сам навіть не розумів, чому взагалі почав заспокоювати її. Напевно все тому, що не зважаючи на те, що я не відчував до Лізи ніяких романтичних почуттів, вона все одно була не чужою мені людиною.

— Добре, — вона кивнула.

— Але повторюсь, це не значить, що між нами з тобою може щось бути.

— Так-так, пам’ятаю... 


Саме в цей момент нам принесли наші замовлення.

— Смачного тобі, Владе.

ЦИТАТА 2

— Ти так і не відповів на моє питання, — Ліза раптом перервала мовчанку.

Одразу зрозумів, що вона мала на увазі. Але розумів, що якщо почнемо говорити про служниць, то скоріш за все, у когось з нас точно зіпсується настрій.

— Служниця — ідеальний вихід для мого комфорту, я просто так хочу, ось і все, — подивився їй в очі. — А твої ревнощі, окрім того, що недоречні через те, що в нас зовсім не ті стосункі, взагалі безглузді.

— Чому ж це? — вона підійшла ближче, не розриваючи зоровий контакт.

— Тому що ми завжди будемо просто друзями, Лізо, просто друзями, — відсторонився, обернувшись до неї спиною і беручи пляшку до рук і починаючи розливати вино по бокалах. — Я ніколи не бачив в тобі дівчину, ти ж знаєш. І ніколи не побачу. Я не переросту чи що ти там собі надумала. Тобі б вже дійсно час зрозуміти це.

— Але я...

— І взагалі, навіть якби я й обирав служницю за параметрами, довжиною ніг і обсягом бюста, твоя думка мене б так само не цікавила, — я поставив пляшку біля бокалів.

Знав, що можливо казав це все занадто холодним тоном, але більше просто не розумів, як змусити її нарешті переключитись з мене на когось іншого.

— Жорстокий ти, Владе, — тихо сказала вона, вочевидь ледь стримуючи себе.

— Ні, — похитав головою, не обертаючись. — Просто щирий. Тому що ми з тобою — друзі.

— Значить, все ж обрав кляту служницю, щоб вона тебе ночами втішала? — продовжила вона мало не шепотіти.

— Навіть якщо і так. Знову ж таки, не твоя справа. Ніколи не була твоєю, і ніколи не буде. Ми ніколи не зайдемо за ту межу, як би ти цього не хотіла, — я знизав плечима.

ЦИТАТА 3, ЗНАЙОМСТВО ЗІ СЛУЖНИЦЕЮ

— Тепер вам доведеться компенсувати мені вартість цього дзеркала, — голос Владислава Михайловича звучав так же монотонно. — Чи що ви пропонуєте натомість? 

— Добре, я завтра вам принесу таке ж саме, — відповіла я.

— Справді? — здавалося, я вперше побачила на його обличчі живу емоцію. Це було здивування.

— Так, у нас в супермаркеті такі люстерка коштують вісімдесят сім гривень. Це ніякий не раритет, змушена вас розчарувати. Ось погляньте, — я перевернула підставку догори дном і показала на маленький паперовий квадратик, сірий від пилу. На ньому, якщо добре придивитися, можна було розрізнити штрих-код і напис англійською "Made in China".

— Ну що ж, випробування на стресостійкість ви пройшли, — він усміхнувся. — Та й взагалі ви, незважаючи на ваш юний вік, досить раціонально мислите. 

То це він спеціально придумав таке випробування? Я відчула, що червонію. 

— Мабуть, ви вважаєте себе дуже дотепним, — випалила, перш ніж змогла заспокоїтися і взяти себе в руки. — Але я рада, що мене не візьмуть на цю роботу. Потішайтеся над якоюсь іншою дівчиною, на здоров'я! 

Повернулась і швидко рушила до дверей.

— Про те, візьмуть вас чи ні, говорити поки що зарано, — пролунало за моєю спиною. — З вами зв'яжуться, якщо відповідь буде позитивною. На все добре, Марино! 

Я вийшла до приймальні, все ще обурена і засоромлена.

— Все гаразд? — секретарка поглянула на мене з легкою усмішкою.

Я подивилася на свої руки — в одній із них досі був затиснутий уламок злощасного дзеркала.

— Так, все добре, — я підійшла до сміттєвої корзини і кинула дзеркало туди. — До побачення. Там поприбирати треба.

І рушила до дверей, відчуваючи якесь злорадство. Нехай тепер та краля своїми наманікюреними пальчиками збирає скалки з підлоги.

Хоча, скоріше за все, вона покличе прибиральницю.

Ну й нехай, мене вже це не обходить. Не судилося мені працювати на цього придурка, то й слава Богу. Вигадаю якийсь інший спосіб помсти.

Що помста неодмінно буде — в цьому я не сумнівалася. Тепер точно.

Анотація до книги "Служниця"

Марина: «Що може бути гірше, ніж закохатися в людину, яка тобі не рівня за суспільним становищем? Хіба що збагнути, що відчуваєш сильні почуття до того, кого вважала своїм найлютішим ворогом...»

Влад: «Що може бути гірше, ніж закохатися тоді, коли конкуренти розгорнули проти тебе відкрите повномасштабне полювання? Хіба що збагнути, що тепер відпускати від себе дорогу людину ще небезпечніше, ніж дозволити бути поряд…»

(тут є 2 картинки)

КУПУЙ ЗІ ЗНИЖКОЮ 25% ТІЛЬКИ СЬОГОДНІ