— Ти повинна. По-іншому не буде, — не відступала Іра.
— Як же мене дістали ваші кляті фрази: "Ти повинна", "Візьми себе в руки. Я не хочу більше слухати цього.
Іра ближче підійшла до мене та подивилась в очі.
— Я хочу підтримати тебе. Ти мені не байдужа.
— Мені не потрібна твоя підтримка, — різко відповіла я.
Потушивши сигарету, я зайшла всередину університету. Іра побігла за мною.
— Ти змінилася, — сказала вдогін вона.
Я зупинилася та повернулася до неї.
— Ні. Я просто хочу, щоб мені дали спокій. Будь ласка.