Слава Україні!

Нарешті п'ятниця, яка поступово переносить нас у вихідні дні. І хоч для нас зараз немає спокійних днів, але все ж пропоную розслабитися, заварити терпку каву, взяти до неї смаколик та поринути в романтичну історію кохання разом з Уляною та Омеляном!) Ловіть спокусливу знижку на ВИКРАДАЧА - мою спільну роботу з Кристиною Асецькою

Смачний шматочок;

- Чого ти так принишкла там, лялечко? – заговорив зовсім поруч грубий чоловічий голос. – Ми можемо гарно розважити один одного.

Уляна завмерла та не дихала, боялася поворухнутися, прокручувала в голові варіанти, як можна врятуватися. Добре розуміла, які саме «розваги» чекають на неї.

- Прошу, не чіпайте мене, - виставила вона руки вперед, наче це може захистити її від кривдника.

Міцні чоловічі руки вмить полонили її тендітні та змусили їх опуститися.

- Ну чого ж ти, як нерідна! За ці дні мала б звикнути до нашого товариства.

Однією рукою він охопив її шию, притиснувши до стіни, інша ж почала пробиратися під тонку сукню, яка зовсім не захищала. Уляна почала вириватися, бити ногами, дряпати нігтями насильника. Все марно, він занадто міцний, щоб його так легко зрушити з місця.

- Не треба! – Викрикувала вона, - я благаю вас!

Чоловік не чув благань. Його темні очі палали люттю та хіттю. Зараз він думав лише про те, як задовольнити себе. Він нахилився до звабливих губ, і Уляна поморщилася від нестерпного запаху алкоголю. Коли захотів поцілувати її, то від його плюгавих та бридких дотиків мало не вирвало. Вона не здавалася, продовжувала кричати, битися, кликати на допомогу. І її почули.

Раптом Уляна відчула легкість, сп’яніле тіло чоловіка відлетіло кудись в бік, і вона важко видихнула, не припиняючи труситися.

- Геть звідси, поки я тебе не вбив! – Гаркнув добре знайомий голос її рятівника.

- Ти чого, Крук? – спробував підвестися її нападник.

Від його впевненості та нахабності не залишилося сліду, а з голови стікала кров. Мабуть, добряче вдарився до бетонної стіни.

- Я сказав геть звідси! – Продовжував кричати Крук, - якщо я ще хоч раз побачу тебе біля неї, або когось іншого з вас, попереджати не буду – прикінчу на місці!