Любі читачі! 

Запрошую вас до чарівної та трохи містичної історії, сповненої напружених і карколомних пригод та справжнього кохання, що відшукало героїв всупереч долі. Але до того, як зможуть насолодитися своїм коханням та зберегти красу Холодного яру, героям доведеться багато що зрозуміти про оточення та самих себе, прийняти важливі рішення і довіритись друзям… серед яких, на жаль, причаїлись і вороги.

Анотація: Після поранення, Ярослав вважав сенсом життя тишу, ліс та допомогу побратимам. А найбільше не переносив випадкових туристів, що швендяють навколо та не поважають велич і тишу його улюбленого краю.

Але одного разу в його життя увірвалася Христина, журналістка, що збирала матеріали для сюжету та закохалась і у Холодний Яр, і у свого похмурого провідника...

І все в розпланованому житті чоловіка пішло шкереберть…

СЛР+містика

18+

“ Його долоні виявилися зрадниками. Пальці, передпліччя, навіть шия та спина!.. Кожен мʼяз у руках та у тілі, які він не міг зараз ні на йоту розслабити… 

 Холера! Ярослав не очікував від себе такої підстави! І не міг зрозуміти, що з ним, взагалі, відбувається! Бо і порівняти нема з чим: вперше тіло та розум не бажали домовитися; вперше інстинкти, котрим звик довіряти, наче дибки стали, і він сам на себе ніяк не впливав.

 Якась бісовщина! 

 Але і розуміючи, що поводиться досить дивно (хоча йому наче і є на що списати, одного ПТСР хіба не достатньо, не кажучи про все інше?) не мав сил відпустити цю дівчину від себе. І що це за маячня?! 

 У цю мить вона поворухнулась, точно ж намагаючись відступити трохи далі. Щось про спробу все обговорити завела… А в нього на якомусь незрозумілому, дикому, примітивному інстинкті руки самі міцніше стиснули її плечі… 

 Занадто тонкі й через пухове пальто вловив. Не місце їй у лісі, відразу то відчув, ще коли Гриша просив поводити племінницю по мальовничим куточкам. Помилка… Тому і не відгукнувся.

 Як зараз зрозумів, що це саме вона?.. А біс зна! З учора був впевнений, коли випадково побачив авто знайомого, що верталося до міста. Інтуїція, що не один раз рятувала у дивних ситуаціях. Чомусь і тут відгукнулося всередині, хоч Ярослав і не мав логічного пояснення.

– Слухай, я не прав, так. Буду більш пильним, – щось там намагався в цю мить пояснити Макс, проте Ярослав навіть толком не прислухався до слів приятеля. На іншому був зосереджений.”

ЧИТАТИ…