Трохи гумору про містику

Запрошую у світ містики, реальності, пригод та гумору : ВІДЬМИ, ЖЕРЦІ ТА ІНШІ НЕПРИЄМНОСТІ

- Я ж не лікар, - відмахнувся він.

- Може й не лікар, але це ж не заважає тобі думати, а коли ми усю ніч не спимо, то варто було б поставити питання, може тут щось не так?

- А що тут не так? Він зловив вражень від того, як ти вбила «демона»…- й ця сволота скроїла таку невинну морду, по якій чітко читалося, що ви тут обоє на весь дах діряві.

- Як просто! Все можна списати на демонів. А як же пошук істини? Хто в нас детектив?  

- На демонів ми почали списувати, коли у нас з’явився хтось на букву «В».

- Це що таке? Всевидюще око? Вундеркінд? Відірви зад від дивану? – спробувала пригадати я слова на букву «В».

- Це відьма, - проричав він.

- А у вас є відьма? – поцікавилася я.

Мені здалося, що він, аж зубами заскреготів.

- Так, а ти ж відьма, - просвітив мене мажор.

І сидять такі обидва витріщаються на мене, я на них.

- Я боюсь навіть запитати, але ти себе до кого відносиш? – ловко влупив запитання борець за справедливість.

Над запитанням я підвисла, як кульок на гіллячці. На думку моїх батьків, існує лише кілька професій: лікар, юрист, викладач і ганьба для сім’ї. Ясно, що я в останній категорії…Братанчик в цьому питанні більш лояльний, він вважає, що тільки наполегливою працею в цьому світі можна щось досягти. Я живу довго, в житті пробувала різного й всякого…але так, щоб отримувала звання нічого для цього не роблячи такого не було… 

- Я себе відносила до людини, якій по-дорослому так не поталанило, - понуро бовкнула я, усвідомивши для себе нові відкриття.