Привіт-привіт усім поціновувачам літератури!
Запрошую приєднатися до історії, на яку сьогодні єдина знижка на передплаті.
Наші герої чекають саме на тебе!
Анотація
(Анна)

Я студентка магістратури, яка працює у найкращій газеті області. Та одного дня серед моїх замовників з'являється бізнесмен, який на першому побаченні пропонує одружитися. Та чи справді він хоче, аби я стала його дружиною?

(Любомир)

Мене не цікавлять серйозні стосунки. Єдине чого прагну - розширення виробництва бруківки. От лише дівчина з зеленими, магнетичними очима завжди спотикається об мою бруківку. Хто вона? І чи вдасться мені затягнути її до ліжка?



Уривок

Ти будеш моїм.

Знаючи свої сильні сторони – завжди отримувала тих хлопців, яких лише хотіла. А цей владний, самозакоханий індик, який любить лише свого песика – буде ще повзати за мною.

Я стану його дружиною. Сам напросився.

Від Любомира пахло дорогим парфумом з нотками імбиру, губи за смак солодкої м’яти. Так хотілося віддатися з головою і хай буде, що буде. Але ні! Не буду! З цим чоловіком потрібно вміти брати ситуацію під контроль, аби потім не розчаровуватися, як Катя.

Я не знаю, що було між ними. Навряд чи хтось з них все розповість мені. Але здогадуюсь, що Любомир просто втратив до неї інтерес.

Таких чоловіків однією зовнішністю не втримати. Вони купити можуть кого завгодно. Їм потрібне щось більше. І це більше хочу йому дати. Вперше за довгий час я хочу дати щось чоловіку.

Від пристрасно стискає моє тіло, цілує зі збитим диханням.

— Не торкайся мене, — шепочу, — Я хочу зробити все сама.

— Що? — питає не зупиняючись цілувати мене в шию.

Вести розмову не хотілося. Особливо в такий палкий момент, щось пояснювати.

Направляю його до диванчика і знімаю сорочку з його дужих, широких плечей.

— Ти моя, — шепоче мені на вухо, — Ти моя газетярка.

Ні. Не дам йому говорити – затуляю вуста своїми губами.

Руками, несподівано для Любомира, штовхаю його на диван і він падаючи хапає мене за собою.

— Покажи мені, на що здатні газетні кицьки.

Почати читати книгу