Доброго ранку) Сьогодні знову починаю день з філософських роздумів!
Так-так, ану скажіть мені, друзі, чи правда те, що в кожній книзі автор неодмінно розкриває своє бачення світу та життя? Чи можна проникливо описати те, чого не відчував насправді? Чи може фантазія бути реальнішою за життя у реалі?
Якщо так, чи використовуєте ви це у своїй книзі, повісті, оповіданні?
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПро себе скажу, що так, частина мене завжди є у тому, що я пишу. Не завжди у характері героїв та ситуаціях, але щось таки я залишаю на папері. Це допомагає мені краще пізнати себе.
Элли Гарус, Так, саме так) Відкриваєш щось нове для себе у собі ж. Для мене книга, це ніби монолог із самою собою деколи. Потім перечитуєш і іноді дивуєшся своїм же думкам
Дійсно філософське питання. Та я думаю запросто можна описати те чого не бачив і не відчував. Я впевнена, що левова доля жінок, котрі пишуть любовні романи ніколи і близько не стояли до тих ситуацій, з якими стикаються їхні героїні, але пишуть, все ж, яскраво і їхня ЦА носить таких авторок на руках.
Та і сама пишу фентезі і містику з якою, передбачувано, не стикалася в реальності. Так, я вважаю, що це вдале порівняння мого Лісовика зі "Що водиться в українських лісах" з будь-якою селянкою, з любовних романів, у яку закохується мільярдер.
Камон, вірогідність втрапити в такі пригоди однакова.
Тож, описати те чого ніколи не бачив і не відчував, запросто, якщо можеш це охопити масштабом власної фантазії і нагуглити потрібні факти.
Лоре Лея, От повірю, що свої бажання. Але, все одно, пережити емоцію у мріях та насправді, це зовсім різне. Хоча так, в такому випадку вже точно, вкладають частинку душі.
Привіт) Цікаві питання)
Думаю з власним баченням світу це так. Бо, наприклад, впевнена, у кожного автора є речі, які він писати не буде ні за що. Звідки це все, як не з власного досвіду та бачення? Я говорю зараз не про опис якихось подій, а загалом про щось таке від себе, ті ж життєві принципи. Але при тому по собі, наприклад, не можу сказати, що мої герої – це я. Так, інколи в них є якісь риси від мене, можливо реакція на ті чи інші події, вчинки, але скоріше вони для мене окремі люди, просто близькі по духу (або й не близькі, тут вже як піде, бо інколи пишу і сама дивуюсь, як вони розкриваються), і дуже часто саме завдяки героям доводиться проживати такі емоції чи події, яких в житті й близько не було. От саме за це я і люблю письменництво, бо можна проживати безліч життів в процесі) І для мене фантазійний світ досить реальний, герої реальні, вони просто ніби в якомусь паралельному світі))
Юлія Міхаліна, Про проживання безлічі життів дуже влучно сказано))
Частину свого "я", впевнена, залишає кожен автор. Але із досвіду скажу, что написавши шість триллерів, я би не ототожнювала себе з головними героїнями. Певне ця фішка - писати людину, приходить із часом. Я сподіваюся, що навчилася вкладати якомога менше себе у характери персонажів.
Христина Лі Герман, Не можу не погодитись)
Підемо по пунктах. В кожній книзі автор неодмінно розкриває своє бачення світу та життя? Тут скоріше автор вносить щось вiд себе в кожну книгу. Чи можна проникливо описати те, чого не відчував насправді? Оце цікаве запитання. В мене , в нуарi, герої п'яні, обдовбанi під наркотою. Я заради книги на багато що готовий, та й не янгол, але не настільки. До того ж одна з героїнь була вагітна. То ж обмежуюся описанням з інтернету. Чи може фантазія бути реальнішою за життя у реалі? Тут навiть не знаю. Фантазія , це по суті ідеалізоване життя. Вона яскравіше, але не реальніше.
Лео Нур, Про це я й кажу, це частинка душі автора) дякую за розмову)
Неодмінно, може і не завжди, але, мабуть, у кожного трохи свого бачення світу, подій життя, все ж є у своїх книгах. В моїх оповідання це теж є. На мій погляд фантазія може бути реальнішою, але приємніше життя у реалі.
Черниговчанка Тата, Дякую за вашу думку)
«Відкрити душу» надто голосно звучить, якщо це просто книга з невеликими вставками того, що реально переживав автор. А коли пишуть книги, бо якась тема популярна і добре читається... чи треба видавати по книзі щомісяця.
Зоряна Ткачук, От бачите, як круто) одна фраза, а розуміємо зовсім по-різному, наділяємо різним змістом, звідси й непорозуміння) От єдине за що я справді переживаю, так це за те, щоб читач побачив ідею твору, яку я в нього закладаю, бо кожен в одному й тому самому може бачити десятки різних відображень. Думаю с практикою підтягну цей момент)
Ну це так. Кожен автор частково розкриває у власних книгах себе)))
До речі, за проникливо описати... є багато фентезі книг. Їх автори просто не можуть побувати на місці власних героїв, але ми читаємо і нам подобається, тож можна))))
У своїх книгах я завжди пишу про те, що бачу і знаю) Але... я могла цього і не переживати, проте коли сідаю за книгу, то в себе в голові неначе транспортуюся у ту ж консерваторію з "Голосу...", спостерігаю за героями, відчуваю їх емоції... І так з кожною книгою)))
Просто не можу цього пояснити, але ще починаючи з першої книги так було. Навіть якщо писала про вигаданий світ, для мене від завжди був реальним)))
Софія Вітерець, Я теж проживаю своїх героїв, щоб розуміти їх думки, логіку дій та погляди на життя. Так чи інакше вони все одно якось відкривають моє бачення світу, або моїх знайомих) Без душі нікуди, частинка автора в кожному творі, хоча може це й занадто романтизований погляд)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати