Фініш, новинка, знижка!

– Пам'ятаєш хлопців із Акули? Вони Маріка побили... – Варвара показує Поліні фото, на яких прикрашене обличчя її брата та розбита тачка. – Батько у сказі. Марік у сказі. Крові хоче…
– Чому ви вирішили, що це – ті самі?
– Марік впізнав того, який хотів піднятися на наш балкон… До речі, до тебе хотів…
Поля намагається не видати емоцій, хоча Варя і чекає на реакцію.
Вона знає, що до неї.
Він і підійшов, просто згодом.
У неї досі наче його руки на тілі лежать, посередині долоні горить поцілунок. Ще й у голові проноситься: «Він тобі дуже дорогий, Полюшко?».
– Марік не заспокоїться, поки цю гниду не знищить, – Варя тягне задумливо, у Поліни по шкірі мурашки.
– За машину?
– Його принизили, мась... Наші такого не пробачають.

– Не підходь. Я за Костю заміж виходжу. Він тебе не пробачить.
Поліна звертається до совісті Гаврила, але по його обличчю видно – не має значення, що скаже ніби як друг.
– Я передумав тебе віддавати, – від його слів серце обривається, але Поля вперто мотає головою. Йому вірити не можна. Знову буде боляче, як вісім років тому.
– Я тобі не належу, у нас договір із Костею, – Поліна шепоче, її шкірою біжать мурашки. Гаврило зовсім близько. Пальцями піддягає підборіддя, змушуючи дивитись у вічі.
Її колишній. Єдиний коханий чоловік.
Зрадник, до якого вона звернулася по допомогу.
– Непорушні обітниці. Пам'ятаєш? – Поліна мимоволі стискає губи, чоловічий погляд скочується до них. – Я – твій договір. Умови змінюються. Рот відкрий.

Йому 29. Він плювати хотів на правила і не бачить берегів. Він звик досягати свого. Одного разу він вирішує, що хоче її.
Їй 23. Вона боїться людей, уникає їх, знає: вони надто легковажно чинять зло, але одного разу вирішує ризикнути і впустити в своє життя саме його.

– Чому мовчиш?
– Думаю про тебе і твої дивацтва, Агато. Уточнімо. Тобі 23. Ти намагаєшся не виходити з квартири. Не спілкуєшся з людьми наживо. Ніколи не ходила на побачення. Ні з ким не цілувалася. Про секс я мовчу. Ти працюєш в інтернеті, по суті живеш в ньому. В дитинстві з тобою щось трапилося, але говорити ти не готова. Все так?
– Так. Тепер ти маєш покрутити пальцем біля скроні і вийти з чату…
– Маю. Але я вчиню інакше. Якщо я знайду твою адресу – пустиш? Я хочу відкрити сім твоїх замків. Я хочу опинитися всередині.