Цикл "Ленпорт і його жителі"

Я ніколи не жила нудно — вижила після Зміни, заснувала секту, потім бігла від фанатиків, а моє хобі — збір даних, для чого доводиться і по руїнах повзати, і за зачинені двері проникати. Але з того дня, як я стала свідком чи то викрадення, чи то вбивства, події посипалися з жахливою швидкістю: стародавні руїни, теракт, нав'язливий поліцейський, секрети і проблеми людей та інших рас, загроза залишитися без даху над головою… Втім, гріх скаржитися, коли таємниці самі йдуть до мене в руки!
__________________
#альтернативна реальність
#дружба та взаємодопомога
#стосунки з іншими расами
#наполегливий шанувальник
#надлюдські здібності
#таємниці та розслідування

Читати тут

Луска мерехтіла відтінками синього і зеленого — підсвітка в номері змінила відтінок — і так і манила підійти. Я так би ні за що на світі, жоден інтерес не вартий життя. Але повз номер хтось пройшов, так що я неусвідомлено зробила ще крок уперед.
У ніс ударив новий запах — металевий, неприємно-солодкуватий. Я читала, що кров ундінорів солодка через більший вміст глюкози, але я не з тих, хто хотів би перевірити це на практиці.
І треба було б розвернутися і піти з місця злочину, але ноги самі по собі зробили ще один крок і ще, обминаючи столик по колу. Окрім луски, нічого підозрілого я не бачила, а палила справді жінка. Запах парфумів все ще стояв поруч із кріслом — щось цитрусове й солодке, важке, його не заглушив навіть запах крові, а на недопалку виднілася пляма від помади.

***

— Це все через те чудовисько... — приголомшив мене Йозеф. — Через ту тварюку, ту п'явку, яка причепилася до моєї дочки! 
— Йозефе, послухай, ти сприймаєш все не так, — я насторожилася, бо зараз він говорив словами, які так любив використовувати Марвін.
— А як я маю сприймати? — зірвався він. — Вона змінюється! Вона не слухається мене! Вона на мене підвищила голос!
— Вона підліток, Йозефе, підліткам властиво змінюватися, еспери вони чи ні. Але саме через те, що вона еспер, їй і складніше. А ти не можеш ні підтримати її, ні допомогти їй.
— Я чув, цю істоту можна видалити, — пробурмотів він. Мені здалося, що я не почула правильно:
— Що ти сказав?
— Ні, нічого, ти маєш рацію. Мені варто допомогти своїй дочці, — кивнув він, розвернувся і почав спускатися в підвал, хоч тільки звідти вийшов.

***

— Я можу взяти вас за руку? — Він простягнув уперед долоню. Я чудово пам'ятала, як на цих пальцях танцювали блискавки, тож подивилася з підозрою. Еспер хитнув головою: — Цілеспрямоване застосування здібностей до цивільного населення заборонено, особливо до не-есперів. Але через прямий контакт моя чутливість посилюється, і я зможу з великою точністю дізнатися — збрехали ви чи ні.
— Працюєте як поліграф? — скептично вигнула я брову. 
— Не зовсім точно, звичайно, але мені вистачить розібратися, де ви припускаєте, а де не припускаєте дводумства, де справді не знаєте, а де намагаєтеся знайти варіант із кращим для себе розвитком. Тобто я зможу дати відповідь — чи продовжувати з вами роботу як зі свідком, чи ні.
— А, тоді добре, — відповідь мене всерйоз зацікавила, тож подала я руку без сумнівів.

Читати

Телеграм, ФБ