Почала публікацію другої книги - "Закохана". 

Мені лише вісім, але навіть зараз я всім серцем ненавиділа такі поїздки, бо була чужою в тому домі. Це розуміла я. Це розуміла моя мати. Це розуміла його дружина і двоє нестерпних шибеників на їх шиях. Та не він. Ні, йому куди легше було відсудити право зустрічей зі мною, ніж визнати свою нікчемність. І це так смішно. Наче через місяць він прокинеться, повернеться, і ми знову будемо щасливою сім'єю, яка по вихідним гуляла на березі океану, запиваючи спеку лимонадом. Шкода, що сімейне право не давало можливості повністю відмовити в опіці одному з батьків, якщо той моральний покидьок. Деякі люди просто не заслуговували на батьківство. 

Як ви гадаєте, чи всі батьки заслуговують на опікунство та зустріч з дитиною? Знаю багато розведених сімей, де чоловік зрадив і пішов. Їхні спільні діти перестали його взагалі сприймати з часом.