Додала ще два розділи у книгу "Відьмина служба підтримки" і чекаю на вашу підтримку книги) Розповідайте про неї, пишіть відгуки, залишайте зірки під розділами чи просто лишній раз погортайте сторінки. Все це допомагає мені, як автору і мотивує на написання. Тому, будь ласка, допомагайте просувати її.

 

— Люсь, налий мені чогось із кавою, добре? - попросила я.

— Ти що, клепкою поїхала? Хочеш спокушати Алана червоним носом та чиханням? - сміялася вона. - Красуне, та просто поцілуй його вже, і він впаде до твоїх колін! Навіщо ускладнювати?

— Та це не мені. Діло є одне, треба врятувати кохання всього життя однієї істоти. Допоможеш? - погладила гладеньку  поверхню бару, щоб задобрити її.

— Кохання — це святе. Тобі міцну робити чи з молоком? - уточнила стійка, дзвонячи склянками. - Чи може зі смачним сиропом?

— А давай з сиропом! Дуріти так наповну. Мене сьогодні мало на шматочки не роздерли, так що я маю повне право напитися!

— Тоді з лікером і поцілунками Алана.

— Ти його поцілунки теж готуєш? - розсміялася я, уявляючи, як вона Ала губами в каву тикає. - У тебе дуже цікаві рецепти!

— Ти смійся, смійся. Поцілунки я тобі влаштую, не хвилюйся, красуне. Ти тільки випий кави...

— Звучить, як прогроза. Я  хоч виживу після неї?

— Ще й як! Я тобі гарантую, такою живою ти себе ще ніколи не почувала! Там лише кава, сироп і  спецій трохи. Тобі сподобається. Бери.

Покивавши головою, обережно взяла чашку і сіла назад, за свій столик. Ну що, Алане? Будем рятувати особисте життя моїх шкарпеток?