Гадаю, що автора надихає, коли його книги не лише читають, а й коли чекають та захоплюються ними)
Так, це трішки не те)
Бо тут скоріше все залежить від читачів, а не від автора)
Однак, я вважаю, що така річ надихає найбільше:)
А чому б не використати такий апатичний стан творчості? Можна детально описати свої почуття текстом. Нехай новий розділ буде про те, що герой втомився, зневірився та немає сил продовжувати далі свій шлях, наприклад.
Записуючи це, можна і від негативник думок втекти, і до цікавого повороту сюжету себе підвести.
А іноді потрібно створити собі емоційне потрясіння навмисно. Зробити те, що дається важко або не подобається. Як результат, у автора буде купа емоцій, якими точно захочеться поділитись з читачами.
Ніяк. В цьому і сенс, вважаю.
Натхнення приходить несподівано. При прочитанні книги, перегляду фільму, або навіть занурившись у власні думки під час вечірньої прогулянки.
Видавлювати його силою, як на мене, погана ідея. Страждає якість тексту і сюжетних твістів. Варто дозволити собі трохи перепочити, якщо "не пишеться".
Книга Навіть не знаю, з чого почати цей допис... Якщо чесно, я досі не можу повірити в те, що відбувається зараз. Коли я тільки починала писати «Таємницю сестер Вальмор», це була просто ідея в моїй голові.
Чи знаєте Ви, як саме зараховуються регулярні читачі? Тобто, що значить " регулярний читач"? Це той хто повертається на кожну главу..? Бо на сайті, на жаль, не знайшла такої інформації.. Якщо хтось знає — розкажіть
«Ефект Саммер» - невеличка літня книжечка завершена. ❤️ Це історія про літо, яке пахне морем та свободою, про кохання, що сильніше за страх, і про те, що навіть коли сонце заходить, воно залишає світло, здатне
Друзі, ми на фінальному відрізку конкурсу "Код Всесвіту". Дякуємо всім за активну участь! Сьогодні раді представити перелік фіналістів: Помилка компіляції: Фактор Хаосу - Олександр Кваченко Хоругва Огару - Євген
Вітаю, любі друзі❤️
Скоро добігає кінця моєї першої частини книги) зовсім скоро ми дізнаємося, хто насправді "МОНСТР" і що чекає далі Алісу Грановську?)
Щиро вдячна всім, хто дійсно читає і ставить запитання, завдяки
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГадаю, що автора надихає, коли його книги не лише читають, а й коли чекають та захоплюються ними)
Так, це трішки не те)
Бо тут скоріше все залежить від читачів, а не від автора)
Однак, я вважаю, що така річ надихає найбільше:)
Маряна Велит, я згідна. Коментарі допомагають писати. І водночас дають автору знати, що робота подобається.
А чому б не використати такий апатичний стан творчості? Можна детально описати свої почуття текстом. Нехай новий розділ буде про те, що герой втомився, зневірився та немає сил продовжувати далі свій шлях, наприклад.
Записуючи це, можна і від негативник думок втекти, і до цікавого повороту сюжету себе підвести.
А іноді потрібно створити собі емоційне потрясіння навмисно. Зробити те, що дається важко або не подобається. Як результат, у автора буде купа емоцій, якими точно захочеться поділитись з читачами.
Віталій Партицький, на "ти" підходить)
Відіспатися.
Відпочити.
Наповнитися новою інформацією.
Скучити за роботою.
Сісти і почати працювати
Ніяк. В цьому і сенс, вважаю.
Натхнення приходить несподівано. При прочитанні книги, перегляду фільму, або навіть занурившись у власні думки під час вечірньої прогулянки.
Видавлювати його силою, як на мене, погана ідея. Страждає якість тексту і сюжетних твістів. Варто дозволити собі трохи перепочити, якщо "не пишеться".
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати