Гадаю, що автора надихає, коли його книги не лише читають, а й коли чекають та захоплюються ними)
Так, це трішки не те)
Бо тут скоріше все залежить від читачів, а не від автора)
Однак, я вважаю, що така річ надихає найбільше:)
А чому б не використати такий апатичний стан творчості? Можна детально описати свої почуття текстом. Нехай новий розділ буде про те, що герой втомився, зневірився та немає сил продовжувати далі свій шлях, наприклад.
Записуючи це, можна і від негативник думок втекти, і до цікавого повороту сюжету себе підвести.
А іноді потрібно створити собі емоційне потрясіння навмисно. Зробити те, що дається важко або не подобається. Як результат, у автора буде купа емоцій, якими точно захочеться поділитись з читачами.
Ніяк. В цьому і сенс, вважаю.
Натхнення приходить несподівано. При прочитанні книги, перегляду фільму, або навіть занурившись у власні думки під час вечірньої прогулянки.
Видавлювати його силою, як на мене, погана ідея. Страждає якість тексту і сюжетних твістів. Варто дозволити собі трохи перепочити, якщо "не пишеться".
Спочатку оповідання навіяне осінню)) МАЛЕНЬКА ХУДОЖНИЦЯ Знаєте, ту маленьку, милу і трохи дивакувату дівчинку з беретиком на голові, в червоній вовняній спідниці вільного крою нижче коліна, в драповому коричневому жакеті
Сицилія. Лазурне море, розкішна вілла, небезпечний чоловік поруч… і правда, здатна розбити серце. Три роки Елізабет шукала людину, яку боялася втратити назавжди. І саме Дін Кроуфорд, чоловік, який звик вирішувати проблеми
Вітаю, мої любі читачі! Декілька днів тому я відкрила для вас двері у світ «Хронік Чорного Майстра». Ми разом зазирнули у прадавню Безодню, пройшли смарагдовою стежкою та побачили мармуровий замок на березі моря. Я
У центрі «Королеви й Ката» — двоє людей, чиє спільне минуле набагато складніше, ніж може здатися на перший погляд. Саманта Роджерс Одинадцять років тому вона втекла з дому, залишивши позаду життя, у якому було
В моїй книзі "Долі всупереч" нова глава з візуалом. Запрошую в гості на оглядини, споліваюсь вам сподобається))) Нагадую в телеграмі та інсті більше візуалу та анімація з героями))) Чекаю ваших вподабайок)))) &
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГадаю, що автора надихає, коли його книги не лише читають, а й коли чекають та захоплюються ними)
Так, це трішки не те)
Бо тут скоріше все залежить від читачів, а не від автора)
Однак, я вважаю, що така річ надихає найбільше:)
Маряна Велит, я згідна. Коментарі допомагають писати. І водночас дають автору знати, що робота подобається.
А чому б не використати такий апатичний стан творчості? Можна детально описати свої почуття текстом. Нехай новий розділ буде про те, що герой втомився, зневірився та немає сил продовжувати далі свій шлях, наприклад.
Записуючи це, можна і від негативник думок втекти, і до цікавого повороту сюжету себе підвести.
А іноді потрібно створити собі емоційне потрясіння навмисно. Зробити те, що дається важко або не подобається. Як результат, у автора буде купа емоцій, якими точно захочеться поділитись з читачами.
Віталій Партицький, на "ти" підходить)
Відіспатися.
Відпочити.
Наповнитися новою інформацією.
Скучити за роботою.
Сісти і почати працювати
Ніяк. В цьому і сенс, вважаю.
Натхнення приходить несподівано. При прочитанні книги, перегляду фільму, або навіть занурившись у власні думки під час вечірньої прогулянки.
Видавлювати його силою, як на мене, погана ідея. Страждає якість тексту і сюжетних твістів. Варто дозволити собі трохи перепочити, якщо "не пишеться".
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати