Гадаю, що автора надихає, коли його книги не лише читають, а й коли чекають та захоплюються ними)
Так, це трішки не те)
Бо тут скоріше все залежить від читачів, а не від автора)
Однак, я вважаю, що така річ надихає найбільше:)
А чому б не використати такий апатичний стан творчості? Можна детально описати свої почуття текстом. Нехай новий розділ буде про те, що герой втомився, зневірився та немає сил продовжувати далі свій шлях, наприклад.
Записуючи це, можна і від негативник думок втекти, і до цікавого повороту сюжету себе підвести.
А іноді потрібно створити собі емоційне потрясіння навмисно. Зробити те, що дається важко або не подобається. Як результат, у автора буде купа емоцій, якими точно захочеться поділитись з читачами.
Ніяк. В цьому і сенс, вважаю.
Натхнення приходить несподівано. При прочитанні книги, перегляду фільму, або навіть занурившись у власні думки під час вечірньої прогулянки.
Видавлювати його силою, як на мене, погана ідея. Страждає якість тексту і сюжетних твістів. Варто дозволити собі трохи перепочити, якщо "не пишеться".
Останнім часом немає оновлень нових частин книги "Анатомія її невинності".
Насправді я незаплановано знову пішла у відпустку. Хоча планувала, що після "Анатомії її невинності" зроблю паузу в авторській роботі,
От і добігло чергове розслідування, про яке нам розповів адвокат Богдан Борзаков Оцініть,як він упорався зі своєю роботою. А кого з персонажів ви хотіли би побачити в наступних книгах цього циклу? Діліться вашими враженнями
Майже дев’ять місяців я потроху йшов до цієї маленької позначки — і сьогодні комерційний статус автора на Booknet отримано. Але, мабуть, найприємніше тут навіть не сама галочка. Приємно розуміти, що історія,
...коли герої книги зближуються. Те, що росло роками стає тим, що об'єднує ... "Вибір Місандеї " 6 глава ... — Що це значить для нас? — Її очі вивчали моє обличчя. Вона цілувала мене в щоку, як друга, тисячі разів,
Вітаю всіх книголюбів! Як і обіцяла, почала викладати свою нову історію. Так, це знову романтична комедія, і знову з сільським колоритом. Ну полюбляю цю тему (це не означає, що все життя писатиму про село, просто
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГадаю, що автора надихає, коли його книги не лише читають, а й коли чекають та захоплюються ними)
Так, це трішки не те)
Бо тут скоріше все залежить від читачів, а не від автора)
Однак, я вважаю, що така річ надихає найбільше:)
Маряна Велит, я згідна. Коментарі допомагають писати. І водночас дають автору знати, що робота подобається.
А чому б не використати такий апатичний стан творчості? Можна детально описати свої почуття текстом. Нехай новий розділ буде про те, що герой втомився, зневірився та немає сил продовжувати далі свій шлях, наприклад.
Записуючи це, можна і від негативник думок втекти, і до цікавого повороту сюжету себе підвести.
А іноді потрібно створити собі емоційне потрясіння навмисно. Зробити те, що дається важко або не подобається. Як результат, у автора буде купа емоцій, якими точно захочеться поділитись з читачами.
Віталій Партицький, на "ти" підходить)
Відіспатися.
Відпочити.
Наповнитися новою інформацією.
Скучити за роботою.
Сісти і почати працювати
Ніяк. В цьому і сенс, вважаю.
Натхнення приходить несподівано. При прочитанні книги, перегляду фільму, або навіть занурившись у власні думки під час вечірньої прогулянки.
Видавлювати його силою, як на мене, погана ідея. Страждає якість тексту і сюжетних твістів. Варто дозволити собі трохи перепочити, якщо "не пишеться".
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати