Доля підкинула нашому капітану шанс, але головне питання - чи скористається він ним? 

Що думаєте?

А поки набираєте відповідь - ось вам смачненьке до ранкової кави)

Продовження "Його маленька сильна дівчинка" вже на сайті

- Може, хоча б спробуємо? Може я цікавіший, ніж здаюся? – у чоловікові прокинувся азарт і він хотів все ж отримати згоду лікарки на, нехай і коротку, але особисту зустріч.

- Пане Стриженко…

- Ігор, - раптом перебив її чоловік. – Називайте мене Ігорем, бо, чесно кажучи, коли ви називаєте моє прізвище, відчуваю себе або студентом, або навпаки стариганем, - пожартував він, однак навіть найменшої посмішки його слова не викликали.

- Добре, але це нічого не змінює, - кивнула дівчина. – Пане Ігорю, - помітила, як скривився поліцейський, але проігнорувала це, - давайте одразу я вам дещо поясню – спілкування з власниками пацієнтів поза роботою мене не цікавить, якщо тільки питання не термінове. Цього мені й у клініці вистачає. Як і не цікавить близьке спілкування з чоловіками.

- Ви заміжня? У стосунках? – припустив найочевидніше, але дівчина ледь помітно похитала головою – скоріш за все, зробила це несвідомо.

- Не ображайтеся, але не ваша справа. Гарного вечора, - вона повернулася, щоб піти, але капітан натомість пішов поруч, висуваючи інші версії:

- То у вас є дівчина?

- А у вас немає тактовності? – від нахабного запитання вона навіть зупинилася й схрестила руки на грудях.

- Розгадувати таємниці – моя робота, - знизав плечима.

- Я – не ваша робота, - стримано відповіла, хоча було помітно, що вже починає дратуватися.