Додано
17.07.22 00:48:07
Знижка та ще дещо
Сьогодні діятиме знижка - 14 % на історичний любовний роман (альтернативна історія) "Ставка на принца". Події набирають обертів, дихання пришвидшується, а у серця без дозволу вривається кохання. Щоб врятуватися від небажаного шлюбу, героїня побилася об заклад, що закохає в себе принца. Але усе вийшло з-під контролю й доля внесла свої корективи. Приєднуйтеся до читання, попереду відкриття таємниць, справжня боротьба за владу та за серце коханої людини.
Уривок зі свіженького оновлення:
"У кімнаті залишилася сама. Сіла на стілець перед туалетним столиком та поклала голову на руки. Не знала як пережити цей день, день коли мій коханий належатиме іншій. Це доля покарала мене за всі гріхи, я не повинна закохуватися, не можна було, тож тепер залишається просто змиритися. З очей потекли сльози, які нагадували рясний літній дощ. Серце наче вирвали з грудей, тепер зрозуміло, чому всі поети використовують цей орган як осередок кохання, тому що саме воно найбільше болить. Без Мартіна я ніби задихаюся, в грудях тисне від болю.
У двері кімнати хтось невпевнено постукав. Знову Лукреція вмовлятиме мене одягатися. Не хочу. Нічого не хочу. Трохи в грубій формі, я прокричала:
- Лукреціє, іди геть. Я ж сказала, не хочу нікого бачити.
На мій подив, почула як двері відчинилися і прозвучав такий рідний голос:
- Навіть мене?
Швидко підвелася на ноги та витерла сльози, сподіваючись, що чоловік їх не побачив. Перед мною стояв Мартін у костюмі нареченого, який йому дуже личив. Хотілося б, щоб саме таким він чекав мене, поки я йтиму святковою ходою у весільній сукні до нього. Але це тільки нездійснені мрії.
- Мартіне! Вибач, я думала це Лукреція.
- Аделіно, ти плакала? Що сталося, тебе хтось скривдив? Знову Георг приходив?
Коханий наблизився до мене та зупинився на непристойній відстані. Надто близько. Прозвучало стільки запитань одразу і я розгубилася. При інших обставинах подумала, що турбується за мене. Цікавило чого він прийшов. Сподівалася не для того, щоб вихвалятися, як він кохає Жозефіну. Ще раз таке слухати не змогла б. Не розуміла навіщо мучити мене так. Намагалася зробити все, щоб мій голос не тремтів:
- Ні, все нормально. Просто погано себе почуваю, нічого страшного, не хочу про це говорити.
Мартін сумно кивнув. Після невеликої паузи зізнався:
- Я не знаю чому прийшов, не знаю що сказати. Ноги ніби самі мене принесли.
Принц здавався дуже сумним, одразу і не скажеш, що це щасливий наречений.
- Хочеш, можемо просто помовчати.
Взяла його за руку та повела до софи, де ми зручно розмістилися. Не відпускаючи долоню коханого, подивилася йому у вічі. Такі проникливі, темні, красиві, але сьогодні чомусь дуже засмучені. Намагалася запам’ятати кожну рису обличчя, знала, що так близько я бачила його востаннє. Менш ніж за годину він навіки належатиме іншій жінці. Вона його цілуватиме, обійматиме, завжди буде поруч. Стало так гірко і прикро, що не змогла стриматися і відчула, як по щоці котиться сльоза. Мартін побачив це і ніжно забрав її, провівши рукою по моєму обличчю.
Далі, він обережно обійняв мене, пригорнувши до свого мужнього тіла. Головою притулилася до нього. Чітко чула як б’ється його серце, що здавалося наче птаха, от-от вирветься з грудей. Поклала руки на широкі плечі та міцно притиснулася. Розуміла, що це востаннє, тож насолоджувалася кожним моментом.
У його обіймах відчувала себе захищеною, немов від усього світу заховав мене, і так хотілося, щоб ніколи не відпускав. Але він відпустив. Рукою ніжно торкнувся підборіддя, підняв мою голову і подивився у вічі. Я знову розтанула у його бездонних очах, та перевела погляд на спокусливі губи, які діяли на мене як магніт. Не хотіла ні про що думати, заплющила очі й відчула як наші вуста зливаються у такому бажаному, довгоочікуваному поцілунку.
Для мене це не тільки перший поцілунок з Мартіном, а й взагалі перший поцілунок. Такий повільний і трепетний, коханий наче боявся мені нашкодити. Його руки обережно опустилися мені на талію й в тілі затанцювали метелики. Довго, наче смакуючи один одного ми не переривали поцілунку. Я боялася відкрити очі, боялася, що це витвір моєї уяви. Та все ж наші губи роз`єдналися. Принц виглядав дещо розгубленим:
- Аделіно, я не можу…
- Тсс, ми ж домовилися просто помовчати, – не дала принцу закінчити думку і закрила його рот жадібним поцілунком.
Не може він, це я не могла чути, що коханий мене не цілуватиме, оскільки одружується з іншою. Розуміла, це станеться за кілька хвилин, але зараз він зі мною, дарує мені свою ніжність, тож я викинула з голови усі думки і намагалася запам’ятати кожну мить. У відповідь він притиснув мене до себе ще сильніше, його руки вимальовували на моїй спині заплутані візерунки, а губи уміло цілували мене. Пристрасно спускалися до шиї, робили там затримку і знову поверталися до моїх вуст, де з великим запалом дарували незабутню насолоду. Ми не могли відірватися одне від одного, жадаючи якомога більше часу провести удвох.
З вулиці почулися удари церковних дзвонів. Ми зупинилися, торкалися лобами одне одного, ділили одне дихання на двох. Звільнилися тільки наші вуста і я відчула як припухли губи, з них доносився приємний біль. Я не шкодувала про скоєне. Зрештою, нарешті дізналася як це, цілувати коханого. Заховала свої почуття якомога далі, перевела погляд на підлогу, щоб не дивитися на нього, змогла прошепотіти:
- Дзвони. Незабаром почнеться вінчання, тобі час іти.
Зараз готую для Вас новинку. Залишу легенький натяк про що буде книга.
Щоб не пропустити новинки підписуйтеся на мою сторінку, де тепло, затишно та завжди вам раді:)
Приємного читання!
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДякую за знижку та уривочок ❤️
Оксана Мрійченко, Дякую, що заглянули:)
Невже про пустелю?
Аміла Дан, Майже:) Дякую за припущення!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати