Слава Україні!

Кажуть, як бідний Іван жениться, той день малий))

Сталося так, що, нарешті, я підійшла до тієї межі, коли потрібно відкривати передплату на книгу Жодних правил.

Ну, звісно, що залагодила усі питання з порталом, і з легким серцем подалася далі шукати пригод. А вони на мене сиплються, як манна небесна. Принадна я в цьому питанні))

До речі, функція планування публікації розділів – це просто бомба-граната, бо, якби не вона, сіла б я дупцею у величезну баюру.

Через погодні примхи у моєму населеному пункті відімкнули світло. Більше чотирнадцяти годин я кукала без електроенергії, і все чекала, що у комунальників прокинеться сумління, але воно точно заснуло)) Тоді подзвонила мама і поцікавилася: «А ти на гарячу лінію дзвонила?»

Я в цьому питанні бистра, тому одразу подзвонила. І «О, Еврика!»

Навіть п’яти хвилин не минуло, як благодать зійшла на наші голови. І ось, діти глузують, що їхню маму навіть обленерго боїться))

А тепер про важливе, історія Матвія та Дарини – двох нащадків поважних сімейств, надійшла у передплату. Одна з читачок порівняла перипетії, що відбуваються у книзі із одвічним протистоянням Монтекі та Капулетті. Напевно, в цьому порівнянні є крихта правди, адже пристрасті киплять недитячі. Чого лиш варті коментарі під книгою))

Моя подруга позавчора сказала: «Інна, яких класних людей ти назбирала довкола себе»

І не насправді так, мої хоробрі самураї, ви неймовірні))