«Казки Заповідного лісу. Ядвіга.» - книгу завершено.

- Ти прийшла на мою територію Огнєва, - прошелестів голос Ядвіги, наче вітер колише листя на деревах. - Невже ти гадала, що зможеш мене перемогти?

 -Так, що ти взагалі таке, - Огнєва безперервно намагалася дістати хранительку, але в неї не виходило. - Таких, як ти, раніше не було.

- Світ міняється вогняне дитя, - вкотре, ухиляючись від атаки, розсміялася хранителька. - І ми міняємось разом з ним, а ті, хто не можуть змінитися або йдуть, як надійшли твої родичі, або розчиняються у цьому світі, зникають. У тебе був шанс змінитись, що ти обрала?

– Я гідна влади, сили, – кричала Огнєва. - Я вічна, та, хто існуватиме завжди. Я перетворю цей світ, зміню під себе, - вона зробила черговий випад.

- І як же ти це зробиш? - Ти спробувала забрати чужу силу у нечисті і в тебе це не вийшло, тоді ти спробувала брати силу у простих магів, але це робила чужими руками. Ти підштовхнула до краю Ольгу, потім підштовхнула друїда, використала Моргану, щоб зібрати всіх в одне місце і виманити мене. І що далі? Ось я перед тобою, що ти робитимеш, дитя вогню? Ти не зможеш мене перемогти.

- Навіть якщо не зараз, - прошипіла Огнєва. - Я знайду спосіб досягти свого. Щоразу перероджуючись.

- Хочеш влади та сили? - засміялася Ядвіга, її голос затремтів. - Я дам тобі можливість поспілкуватися з такими ж вічними і холодними як ти. У тебе буде можливість поставити їм одне питання, лише одне питання Огнєва. Ти отримаєш відповідь на нього, але вийти звідти вже не зможеш, так що перероджуйся скільки завгодно, але за межами мого світу.

Продовження тут.