Доброго дня, любі читачі!

Запрошую Вас до нового розділу цікавезної історії пригод Таіри та Ліама у книзі "Величне дитя піднебесної". Сьогодніщнє оновлення не тільки розповість вам, хто такі масмори, а й дасть відповідь на питання, чим закінчиться смертельна сутичка наших героїм з цими кровожерливими істотами. 

Ласкаво прошу до читання оновленого фрагменту:

- Що це так тхне? Ти відчуваєш цей запах? – через пару лій, знову перервав тишу хлопець, не в змозі змовчати, адже сморід, що витав повсюди, заставляв затиснути носа.

Не можна було відразу здогадатися, що саме було епіцентром тієї воні, що в спекотних умовах розповзалася, як чума, але цей сморід, безсумнівно, міг бути гниттям залишків живих організмів чи наслідком мікробного розкладання, додатково приправленим сірководнем. Саме так сприймав Ліам цю гримучу суміш, що потроху почала виїдати очі.

Відповідати Марах не стала, але на цей раз її реакція була не така пасивна. Вона зупинилася, підозріло роздивилася навкруги та втягла носом повітря, аналізуючи знайомий сморід. Звісно, вона його згадала, але разом із цим, відчула й страх та паніку, що ще з самого дитинства поселилися в середині.

Аби опанувати себе, не потрібно було багато часу, але сам фак такої реакції тіла та всього організму, що на мить став у ступор, наголошував на тому, що нічого не було забутим.

- Що з тобою? – кинув Ліам погляд на дівчину, на якій різко лиця не стало. Її кров відійшла від щік та рвонула в ноги, зробивши, і так порцелянове обличчя, ще більш безжиттєвим.

- Наше життя у небезпеці, - перші слова, які проронила дівчина, не  були райдужними.

Все дівоче тіло скооперувалося, а руки швидко потяглися до поясу, дістаючи холодну зброю. Ляск в повітрі і чорний пасок знову зробився мечем, ставши на захист своєї хазяйки.

- Втекти не вийде – прийдеться битися, - озвучила слідом та стала в захисну позу, тримаючи перед собою титанове лезо, продовжуючи сканувати все навколо них.

- З ким? – глузливо перепитав наступник трону, обернувшись навколо своєї осі, в пошуках небезпеки, але по периметру нікого та нічого не вбачалося, і тільки старі руїни, що були трохи попереду, могли таїти в собі небезпеку, та і до них треба було ще добратися. - Тут нікого немає?

- Ось тому, ти вже програв, - з холодною серйозністю проговорила дівчина, яка перед боєм перетворювалася на іншу людину, та, ніби сама ставала сталевою. - Якщо твої очі нічого не бачать – це не означає, що на тебе не чекає смерть. Не довіряй очам – твоя смерть під землею.

- Під землею? – задумливо перепитав Тодей молодший, здогадуючись, про що наголошувала Таіра, але через мить здогадки стали реальністю, коли з-під землі з загрозливим гортанним риком вирвалася істота, яка у всі часи, була жахом для малих дітей, перед сном.

Людиноподібний звір з волосяним покровом, що більше був схожий на колючі голки, кинувся перед дівчиною, махаючи своїми довжелезними руками, на яких були загрозливо гострі пазурі. Один такий помах міг вбити відразу, але Марах скористалася своєю спритністю та провівши низку блокуючих ударів, перейшла у наступ.

Читати книгу "Величне дитя піднебессної"