Кохання... і зайве, і під забороною )))

Вітаю!

Хочу запропонувати вам до прочитання мою завершену книгу “Кохання тут зайве” - тепла, весела історія кохання, добряче приправлена гумором. Можна сказати - літня, позаяк події починаються в цю теплу пору і закінчуються також літом))) 

Шматочок:

Спустилася в низ, де мене продовжував чекати Матвій. Чоловік широко посміхнувся.

- Маєш чудовий вигляд! – промовив.

 пхх, ніби я збиралася на нього враження справити! Сильно треба!

- А що, раніше все було так погано? – вигнула одну брову в запитальному жесті.

- Ні, ти і… Блін, Марто, не прискіпуйся! Я думав, що ти хвилюєшся перед зустріччю з моїми батьками. А ти тут кепкуєш з мене. – розкусив мій намір Мет.

Злегка посміхнулася та поспішила сісти на місце пасажира в авто.

- Вони знають, що це все блеф? – запитала, коли ми уже виїхали з мого двору.

- Ні. Я намагався сказати про це батькові, проте він не захотів мене слухати. Тож, ми будемо парою для всіх. Правду знатимемо тільки ми двоє та Ліда. – повідомив мене Матвій.

- І Світлана. – на його запитальний погляд вирішила пояснити, — Моя подруга. Ми живемо разом. Не сердись. Вона нікому нічого не розповість. Людина перевірена часом.

- Ну дивись. Повірю тобі на слово.

- Тобі, в принципі і нікуди дітись. Ти і так уже довірився мені. – вказую на очевидне.

- Твоя правда. – погодився Мет.

І звичайно моя Новинка!!!

Ліда та Роман в романі “Кохання під забороною”

Анотація:

Одна ніч повністю змінила її життя. У внормований графік та заплановане майбутнє увірвався він, і як буревій почав руйнувати всі стіни, які вона будувала до того.Вона його не чекала, тим більше їй зовсім не потрібні були ні його почуття, ні його кохання…

Він йшов по життю легко, не затримуються ніде і ні з ким. Аж поки не зустрів її, жінку, яка віддзеркалювала кожен його вчинок, кожну його думку. Він не привиклий займати другорядне місце в життя жінки, зіткнувся з такою халепою… ніколи не думав, що раптом перетвориться з завидного нареченого на таємного коханця, секрет, який потрібно приховувати від сторонніх… 

Шматочок:

- Щось трапилось? – запитує, не відвертає погляду від дороги.

Це ж Мет, ми дружимо ще з інституту, знає мене певне не гірше ніж себе. Так і зараз, тільки по моєму важкому видиху, одразу догадався, що я маю йому що розповісти.

- Трапилось. – погоджуюся, рада, що маю можливість виговоритись, — Я тобі знову зрадила, любий!

Матвій криво посміхається.

- Не хвилюйся, кохана! Я тобі пробачаю. Сам не кращий, вчора прекрасно повеселився з однією симпатичною блондиночкою. А в тебе хто? Мені не буде соромно за твій вибір? – кепкує він.

- Соромно не буде. Правда то і не мій вибір був. Пам’ятаєш я тобі розповідала про товариша мого шефа? – починаю я, а Матвій одразу підхоплює мою думку.

- Це той засранець, що має вигляд грецького бога та характер останнього покидька? Який дивився на тебе як на бажаний шматок м’яса? – заходиться сміхом Матвій, — Що? Таки з’їв тебе?

Не стримує себе регоче на все горло. Я й собі посміхаюся. Легенько штовхаю його в руку.

- Та ну тебе! – пробую заспокоїти його, а сама продовжую, — З’їсти не з’їв, та покусати встиг. 

Автора знайдете тут)))