Попелюшка: а що після хепі-енду?

Всім привіт! 

Зі святом Івана Купала! 

Сьогодні хочу подарувати своїм читачам знижку 25 відсотків на один із своїх "найказковіших" романів — "Під знаком меча і корони"! 

 Як воно, коли Попелюшка стає королевою? Казка закінчується, і починаються суворі будні…

***

Коли, супроводжувана вірною Алією, як вівця пастушою собакою, Марія увійшла до обідньої зали, вона побачила, що Лео був там не сам. Із ним поруч за столом сидів Віт, з котрим вона вже встигла трохи познайомитися. а також якийсь сивий, поважного вигляду чоловік.

 — Зробіть, ясна пані, реверансик, — прошепотіла Алія в неї над вухом, солодко посміхаючись чоловікам.

Марія незграбно, мало не заплутавшись у фалдах сукні, присіла в реверансі, відчуваючи, що її обличчя та навіть вуха стають червоними. Всі присутні в залі, здалося їй, дивилися на неї з насмішкою.

 — Маріє, люба, ну нарешті, я думав, ти вже десь заблукала, — привітав її Лео, навіть не підвівшись зі свого  місця. 

 — Вибач, — пробурмотіла Марія.

 — ...Ваша Величносте, — підказала їй  невтомна служниця.

 — Вибачте, Ваша Величносте! — вже голосніше сказала Марія. Ця ситуація здавалася їй абсурдною. 

Лео засміявся:

— Заради Вищих сил, ну що за церемонії! Сідай сюди, люба!

Він вказав на стілець по праву руку від себе, навпроти Віта. Тут же підбіг лакей, відсунув стільця та поклонився Марії, від чого вона ще більше знітилася.

Сіла, опустила очі і побачила кілька порожніх тарілок, а поряд з ними безліч ножиків, виделочок, ще якихось дивних пристроїв, для котрих вона навіть назву не могла б підібрати. Одного тут не було — звичайної ложки, якими вони їли на Лісовому хуторі.

Тим часом Лео відрекомендував їй своїх супутників.

— Люба, з моїм придворним магом паном Вітом ти вже добре знайома, а це — пан Теодор, головний міністр нашого уряду!

Сивий чоловік уважно поглянув на дівчину та привітався з нею.

— Панове, це моя наречена Марія, вона свого часу врятувала мені життя, — оголосив Лео.

— Ви зробили неоціненну справу на благо своєї країни, — посміхнувся пан Теодор, але очі його залишалися серйозними. Здавалося, він придивлявся до Марії, бажаючи вивідати, що вона за одна 

Віт же, який завдяки своєму магічному дарові часто бачив співрозмовників наскрізь і навіть міг читати їхні думки, залишався таким же гречним і невимушеним, як завжди. Він попросив у Лео дозволу проголосити тост на честь його коханої, і тут же на ходу склав віршовані рядки про майбутню королеву.

Марія була потішена. Їй здавалося — найгірше позаду, проте як же вона помилялася! 

Коли слуги почали підносити до столу все нові й нові страви, Марія з жахом зрозуміла, що вона не знає, як їх правильно їсти. Майже з розпачем вона дивилася на всю цю силу-силенну столових приладів...

***

Підписуйтесь на мій профіль на сайті Букнет, а також на мої соцмережі, аби не пропустити нічого цікавого! 

А ще сьогодні є знижки на такі книги з моєї бібліотеки: 

Анна Харламова "Ісая. Реванш"

Ерін Кас "Пульс"

Холод Влада "Зіграй мою наречену. Наречена для боса"

Софія Чайка "Першим будеш?"

Уляся Смольська "Завдяки тобі"

Приємного читання та мирного, вдалого дня!