Слава Україні:)

Сьогодні діє знижка на історію Соломії та Іллі. Можна придбати всього за 33 грн.

Шматочок:

- Соломіє - грубий чоловічий голос, змушує відкрити очі. Повертаю голову, і роблю крок назад. Переді мною стоїть високий чоловік в чорному костюмі з квадратним обличчям. Голова, немов ящик, горбатий ніс, великі, темні очі, тонкі губи й стоїть у позі солдата, склавши руки перед собою.

- Хто ви? - ще крок назад. Тільки від одного погляду на чоловіка серце тікає з грудей.

- Ви повинні пройти з нами, - наполягає, немов не чує моє запитання. Роблю декілька кроків назад і різко розвертаюся. Сумочка з рук випадає, горло пересихає від страху і розуміння, що я оточена. Ще троє таких же бандитів стоять півколом, закриваючи прохід. Є тільки один варіант - стрибати у воду, але я не вмію плавати.

- Я вам нічого не винна. І не збираюся нікуди з вами йти! - кричу, в надії, що хтось почує.

- Хапайте її хлопці, - наказ ватажка і мене підхоплюють на руки, закидають на плече, як мішок і несуть в невідомому напрямку.

- Відпусти, відпусти громило! - кричу, проковтуючи сльози. Замішання, переполох, тривога огортають кожну клітинку тремтячого тіла. Б'ю кулаками по спині горили, махаю ногами, кричу, але ніхто цього не бачить і не чує.

- Сиди тихо, - гарчить над вухом. Кидає мене на сидіння в мікроавтобус і сідає поруч. Душа просить виходу з тіла, серце поколює нестерпно і тільки розум твердить, що я повинна бути сильною заради доньки.

- Що вам потрібно? Будь ласка, відпустіть, у мене донечка, - прошу, витираючи сльози. Лисий тільки відвертається і б'є кулаком в переднє сидіння. Автомобіль починає рух, занурюючи мене ще більше в річку паніки. Дихати стає нестерпно боляче і я вдивляюся у вікно, потрібно запам'ятати дорогу, можливо знадобиться.

ЧИТАТИ ТУТ

ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА!

Ваша Каміла