Хто як повертає натхнення? Поділіться своїми їдеями чи засобами. От що робити, коли взагалі впав у ступор. Дивишся на попердні рядки і ніяк не вдається зрушити. Є концепція, бачення загального сюжету, але нема рушійної сили. Хто стикався із подібним? Як з цього виходили?
В мене таке було лише наприкінці лютого, але тоді скоріше писався депресняк і суцільні бойовики, тож взяла паузу на пів місяця.
На той момент допомогла подорож до іншої країни і вир емоцій, що не відступав ні на крок. Я просто бачила істерики, сльози, радісний сміх, чула плач немовлят, що буквально роздирав душу зсередини і те, як їх намагалися заспокоїти їхні мами, яким і самим було не солодко, бо новини з домівок були далеко не з найкращих. І те ставлення українців одне до одного, коли попри все допомагаєш, неначе стаєш одною сім'єю, дало стимул писати й не щось з розряду супер сумного, а те, що в моєму стилі. Адже реально, не буває ідеального. Всюди є проблеми, але є і їх рішення) Як і з Вашою ситуацією)
Просто намагайтеся жити своїм життям і розкрити спектр зору, побачити, що оточує Вас. Деколи ми не помічаємо того, що навколо, занурившись у власні проблеми, але як я вже сказала, треба шукати вихід з них всюди і навіть там, де ніколи не сподівався знайти їх раніше.
Мені, зазвичай, допомагає перечитування вже написаного. інколи буває що ступор настає через те, що у вже написаний текст закралася помилка. Підсвідомість відчуває це й не дає продовжити роботу. Як тільки помилка виправляється, то й далі все гладенько йде.
Ганна Зюман, Теж перечитую та ще й знаходжу, що виправити по декілька разів. А ось зараз загрузла. Можливо, нервова система таким чином змушує відпочити, бо останнім часом писала стільки, що й шия вже болить.
Дякую за відгук! Успіху Вам!
Доброго вечора) зараз такий стан у нашому суспільстві, що взагалі важко щось робити, не те що творити вимальовуючи словами життя і світи, але попри усе намагаємось жити, є ті кому значно гіреше за нас тому це не так страшно і не найжахлтвіше, що може з нами статись коли відсутнє натхнення. Але усе минає, тлму в кожному дні є щось хороше, що може підштовхнути на бажання творити) це і природа, і люди, інші книги теж надихають, адже читаючи їх виникає величезний запас уяви) тому бажаю вам, щоб вона повернулась до вас)
В такі моменти я просто багато читаю. Інколи подумки прокручую продовження певних сцен так, як це бачу я. А відколи я почала публікувати твори, то ще одним джерелом стали коментарі. Так відчуваєш чи на правильному шляху.
Переключаюсь на інші проекти, або сідаю читати книгу. Плюс в мене є хасьок який завжди хоче гуляти, а на прогулянці вже можу до чогось додуматись. Свіже повітря дійсно дуже допомагає.
Не виходть у мене поки що працювати у повну міру. Бо для творчості мені потібен цілковитий спокій і розуміння того, що з моєю родиною все гаразд. А оскільки найдорожчі люди знаходяться під загрозою, який тут спокій? І не втечеш від цього допоки триває війна. Виручає переклад вже готового. Перечитую, викоріняю русизми, хочу щоб мова була гарною. Відчуваю від того позитивні зміни, думаю вже українською набагато частіше ніж раніше і навіть написала трошки "з нуля", на жаль поки що небагато, бо знов натхнення перебили важкі новини.
У мене є людина-натхнення, спеціально навчений чоловік, котрий живе у мене в квартирі вже четвертий рік і на мої "я не можу, у мене нічо не виходить, я не письменник, а взагалі пусте місце" відповідає "ну що там в тебе, давай вигадувати".
І підкидає мені здесяток ідей одна з яких обов'язково надихає мене на продовження.
Для тих у кого вдома такий не завівся, раджу поговорити про свої книги з друзями чи рідним, колегами з роботи чи колегами-письменниками. Круті думки навколо нас, просто іноді треба щоб хтось інший запхав їх у наші голови.
Хто б міг подумати, що іноді відповідь лежить буквально під ногами. Не стародавній артефакт. Не драконяча луска. Не героїчний трофей із легенд. Просто дивна гілка ясена, яку Свен тягнув за собою так гордо, ніби Тор особисто
Нові розділи «Забороненого іміджу» вже вийшли — і я навіть не знаю, що тут небезпечніше: аварія чи правда, яку Ден так довго приховує. Іра відчуває — щось не так. Його погляд, його мовчання, ця дивна напруга
Яку нову гру Акім вигадав цього разу?☠️ Чи зміг він повернути Еріці голос? Чи зможе він продовжувати знущатися з дружини, коли вона навіть не захищається? Скільки болю здатна витримати Еріка? Що ховається за її
Вітаю, мої неперевершені ❤️ На носі друга глава, у якій суто хлопці ❤️ Кохати двох не гріх — Не шипи, котяра, — Сергій линув на ранку щось холодне, — Це хлоргексидин, пекти не повинно. Не пече? — Ні. —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ мене таке було лише наприкінці лютого, але тоді скоріше писався депресняк і суцільні бойовики, тож взяла паузу на пів місяця.
На той момент допомогла подорож до іншої країни і вир емоцій, що не відступав ні на крок. Я просто бачила істерики, сльози, радісний сміх, чула плач немовлят, що буквально роздирав душу зсередини і те, як їх намагалися заспокоїти їхні мами, яким і самим було не солодко, бо новини з домівок були далеко не з найкращих. І те ставлення українців одне до одного, коли попри все допомагаєш, неначе стаєш одною сім'єю, дало стимул писати й не щось з розряду супер сумного, а те, що в моєму стилі. Адже реально, не буває ідеального. Всюди є проблеми, але є і їх рішення) Як і з Вашою ситуацією)
Просто намагайтеся жити своїм життям і розкрити спектр зору, побачити, що оточує Вас. Деколи ми не помічаємо того, що навколо, занурившись у власні проблеми, але як я вже сказала, треба шукати вихід з них всюди і навіть там, де ніколи не сподівався знайти їх раніше.
Лара Роса, Дякую) Навзаєм)))
На певний час лишаю книгу. Займаюся iншими справами , i туди сюди все в головi само вимальовується)
Лео Нур, Дякую! Мабуть, треба таки голову провітрити))
Мені, зазвичай, допомагає перечитування вже написаного. інколи буває що ступор настає через те, що у вже написаний текст закралася помилка. Підсвідомість відчуває це й не дає продовжити роботу. Як тільки помилка виправляється, то й далі все гладенько йде.
Ганна Зюман, Теж перечитую та ще й знаходжу, що виправити по декілька разів. А ось зараз загрузла. Можливо, нервова система таким чином змушує відпочити, бо останнім часом писала стільки, що й шия вже болить.
Дякую за відгук! Успіху Вам!
Доброго вечора) зараз такий стан у нашому суспільстві, що взагалі важко щось робити, не те що творити вимальовуючи словами життя і світи, але попри усе намагаємось жити, є ті кому значно гіреше за нас тому це не так страшно і не найжахлтвіше, що може з нами статись коли відсутнє натхнення. Але усе минає, тлму в кожному дні є щось хороше, що може підштовхнути на бажання творити) це і природа, і люди, інші книги теж надихають, адже читаючи їх виникає величезний запас уяви) тому бажаю вам, щоб вона повернулась до вас)
Vladyslav Derda, Дякую! Навзаєм))
В такі моменти я просто багато читаю. Інколи подумки прокручую продовження певних сцен так, як це бачу я. А відколи я почала публікувати твори, то ще одним джерелом стали коментарі. Так відчуваєш чи на правильному шляху.
Лара Роса, ❤️❤️❤️
Переключаюсь на інші проекти, або сідаю читати книгу. Плюс в мене є хасьок який завжди хоче гуляти, а на прогулянці вже можу до чогось додуматись. Свіже повітря дійсно дуже допомагає.
Віталій Партицький, :)
Не виходть у мене поки що працювати у повну міру. Бо для творчості мені потібен цілковитий спокій і розуміння того, що з моєю родиною все гаразд. А оскільки найдорожчі люди знаходяться під загрозою, який тут спокій? І не втечеш від цього допоки триває війна. Виручає переклад вже готового. Перечитую, викоріняю русизми, хочу щоб мова була гарною. Відчуваю від того позитивні зміни, думаю вже українською набагато частіше ніж раніше і навіть написала трошки "з нуля", на жаль поки що небагато, бо знов натхнення перебили важкі новини.
Лара Роса, Вау, дякую велике, сьогодні ж протестую.
Або трошки відпочити, а потім з нови силами почати знов творити, або ще раз подумки поринути у сюжет) Натхнення!
Лара Роса, Дякую! І вам також!!
У мене є людина-натхнення, спеціально навчений чоловік, котрий живе у мене в квартирі вже четвертий рік і на мої "я не можу, у мене нічо не виходить, я не письменник, а взагалі пусте місце" відповідає "ну що там в тебе, давай вигадувати".
І підкидає мені здесяток ідей одна з яких обов'язково надихає мене на продовження.
Для тих у кого вдома такий не завівся, раджу поговорити про свої книги з друзями чи рідним, колегами з роботи чи колегами-письменниками. Круті думки навколо нас, просто іноді треба щоб хтось інший запхав їх у наші голови.
Айрін Ван, Поки не знайшла)) Та спробую. Мене вже самі відгуки надихають. Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати