"Сірий ферзь"  — моя перша книга. Так, не дивлячись на те, що вона друга на сайті, чисто технічно вона перша.
Чому викладаю її тільки зараз? Мабуть бо це частина мого серця, яку я боялася показати людям, виставити на "народний суд".
Саме "Сірий Ферзь" (хоча тоді він називався просто "Срібний Мізерикорд") витяг мене, свого часу майже з депресії на фоні пандемії. Того року, під перший спалах, я звільнилася з роботи, щоб здати сесію. Отримала диплом бакалавра і не знала що робити далі. Здавалося б, всі ми тут закінчували навчання, нічого особливого, але я, до того моменту, вже два роки як жила окремо, сама себе годувала, сама сплачувала рахунки і сама несла за себе відповідальність. Знайти роботу підчас пандемії, коли закрилося буквально все і навіть більше, було неможливо, особливо без адекватного досвіду, але зі щойновіддрукованим дипломом журналіста. Підпрацьовуючи де прийдеться я почала писати, писати відсторонено, просто те, що приходить у голову. Всі персонажі були створені з уламків моєї розбитої душі, бо, чомусь, тільки занурюючись у інший, мій особистий світ я переставали думати про несплачені рахунки і прострочені кредитки. 
Я вже не буду казати під якою він редакцією, бо я редагувала чи дописувала кожного разу, коли стикалася з труднощами. 
Та, мабуть, досить боятися, навіть якщо вона неідеальна, це частина мого серця і вічно ховати її у мене просто не вийде. 
Зараз я, знову, в пошуку роботи, але обіцяю вам не збавляти оберти, тож протягом липня нові розділи будуть з'являтися через день, починаючи з першого числа. Так-так, кожного непарного числа, обійдемося без нумерології.