Романтична чуттєва новинка! Безкоштовно!

Друзі, гарного всім дня!

Сьогодні стартувала моя новинка "Ти - моя пристань". Це надзвичайно трепетна і дуже романтична історія забороненого кохання між донькою султана і сином моряка. Це моя перша історія, тому вона дуже особлива)))) Дилогія. Перша частина буде безкоштовною, а найактивніші читачі першої частини отримають промо на другу. Викладка щоденна, двічі на день)))) Просто книга велика))))

Для ознайомлення анотація і фрагмент першої глави)))

Анотація до книги "Ти - моя пристань"

Донька султана і син моряка… наші шляхи не мали перетнутися. Але доля вирішила по-іншому. Що може пов'язувати нас, окрім мрії… окрім кохання?
Чи вистачить сил зруйнувати канони придворного життя, щоб вирішувати свою долю? І що обрати, коли настане день прийняття рішення: сім'ю чи кохання?
***
Іди, прагни, досягай… а я завжди буду поруч. Адже хоч як далеко не покличе мене море, ти завжди будеш моєю пристанню.

Уривок книги:

Який прекрасний день! На блакитному покривалі неба ні хмаринки, сонце яскраво сіяє, підійшовши до свого піку. Його промінці щедро дарують тепло усьому живому. Це тепло відчувається кожною клітиною тіла, воно проникає до самих глибини душі, і ласкаво осяює там усі куточки. Дерева гомонять між собою зеленими листочками, а вітер доносить до них вітання їх далеких родичів. Чути шум моря... Саме приплив. Сині океанські хвилі раз у раз омивають піщані береги. Я повільною і легкою ходою гуляю пляжем. На мені одягнена білосніжна сукня, що дуже мені личить, а чорне довге волосся безвільно розкинулось змійками по плечах. Вітер грається ним, утворюючи мені химерні зачіски. Я щаслива. На душі так легко і весело. Підхоплюю сукню руками та швидко біжу уперед. Босі ноги занурюються у пісок, та це не зупиняє мене — я щаслива! Холодні бризки Босфорської водиці торкаються до моїх ступнів, але це не лякає. Так хороше мені, певно, ще не було. Дивлюсь уперед, з-за обрію показався чийсь силует. Він іде у мою сторону. Все ближче, ближче... Це чоловік... Точніше хлопець... Молодий на перший вигляд... Красень... Я вже чую його дихання. Ну ось, він зовсім близько. Дивиться прямо в моє обличчя, ніжно всміхаючись.

— О прекрасна незнайомко, це сонце так яскраво світить, чи ваші очі? Скажіть мені, як звати вас?

Червоніючи, я пильно роздивляюся юнака, не можучи зрозуміти з якого доброго дива він каже мені ці слова. Дійшовши до тями, тихо відказую:

— Селіндж... Мене звати Селіндж... — чомусь мені здається, що уже десь бачила це обличчя, тому спішу додати. — Ви бували колись у Топ-Капи?

— Селіндж... Прекрасне ім'я. Вам личить. Топ-Капи? Ну що ви, не випадало честі.

Читати книгу "Ти - моя пристань"

З любов'ю, ваша Юліанна - підписатися на оновлення автора