По той бік авторства. Для читачів

Якщо ви автор - сміливо закривайте блог та проходьте далі - ловити музу й сперечатися з нею щодо долі героїв. Якщо ж читач - вітаю, нарешті ви потрапили до голови автора! Тут, щоправда, бардак ще той, але ми якось виділимо місце, щоб ви змогли присісти й роздивитися все навкруги)

Дивну тему я обрала для блогу, чи не так? Вже вибачайте, просто після нещодавнього прочитання оповідання "Автор Online" Каміли Дані руки так і чешуться поділитися своїми роздумами щодо цього.

Насправді моя колега привідкрила завісу, яка для більшості з автрів вже давно є реальністю. Для нас творчість і написання книг - це не те ж саме, що просто механічно сісти й "наваяти" якусь заяву для списання канцтоварів, де деталі нехай і важливі, але навряд мучитимуть вас впродовж кількох місяців. А нас... нас ці нахабні герої не соромляться навіть посеред ночі піднімати з ліжка й відволікати під час найінтимніших моментів (то я про душ, соромітники ви мої!).

Отже, щось я трошки забула про основне)

Почнімо з того, що платформа, де публікується герой, раптово закривається. Герой в шоці, ми - в ах... кхм... ахаємо й охаємо від переживань, і всі разом ламаємо голову над дилемою - де ж тепер публікуватися. 
Одна з основних проблем - що ж обрати - щільніший контакт з читачами чи більші роялті (бо все й одразу було лише на минулому сайті). 

Напевно, читачі на цьому моменті могли б скептично скривитися й нявкнути щось про те, що не вірять, що це справжня дилема для автора, бо все ж очевидно - світом правлять гроші, але... Ні. 

Ті, хто хоча б інколи намагається не лише читати книжки на Букнеті, але й писати коментарі, знають, що автори майже завжди відповідають на них, діляться своїм досвідом та активно спілкуються з підписниками. 

Колись я була по той бік барикад і ледь свідомість від щастя не втрачала, коли змогла поспілкуватися зі своїм улюбленим автором. Тоді було таке враження, наче я дістала пальцями до зірок. Тепер же розумію, що авторам цей контакт теж потрібен. Скільки б не було підписників - ми все одно радіємо зірочкам та коментарям. Може й є в когось суха констатація факту, але я особисто таких колег не знаю.  А якщо ви ще й активно читаєте й коментуєте події (сварите героїв, лаєтеся на вреднючих осіб і ледачих авторів) - то взагалі екстаз. 

АВТОРИ ПАМ'ЯТАЮТЬ СВОЇХ ПОСТІЙНИХ ЧИТАЧІВ 

Якщо раптом у вас виникло питання, а на біса все ж напрягатися - відповідаю.
По-перше, автори тоді не лінуються і розуміють, що для когось їхні витрачені  на писанину вечори важливі. Книжки викликають емоції, змушують замислитися та знайти розраду. На початку війни багато хто з нас не міг писати. Я - серед них. Ще 24 лютого я поставила книжки на автоматичну публікацію, і протягом місяця взагалі не написала нічого. Але люди читали. Спочатку був спад, але за звичкою вони відкривали сайт і продовжували пожирати очима знайомі літери. Потім сюжет починав затягувати і жахлива реальність відпускала хоча б на годину чи дві. Багато хто з вас писав мені, що переживання за Мішель та Андрія чи Ріну не залишали вас байдужими. Це незрівнянне почуття. коли розумієш, що те, що ти робиш схоже на психотерапію. І тоді ти знову сідаєш за ноут і починаєш лікувати. Шиєш душі словами, і відчуваєш, як і твоя душа потроху оживає. В кожного своя розрада, і моя була такою, бо легше поперу розповісти свої переживання, перенести їх кудись, ніж розплакатися чи змиритися з тим, що не все залежить від тебе. 

Щось мене понесло, вибачайте. Але повернемося до "системи бонусів".

Окрім регулярних оновлень і швидкого виходу книжок читачі, по-друге, отримують від автора ще й ... Промики! Так-так. Інколи письменники хочуть віддячити своїм літературним супутникам і без жодних розіграшів віддають їм промокоди. 

То ж те, про що писала Каміла - щира правда. Як і те, що рано чи пізно ми знаходимо свої книжки на піратських сайтах. Сюрприз, чесно кажучи, не з приємних. Працювати над їхнім видаленням доводиться чимало, і далеко не завжди це вдається зробити(...
Це маленький шмат з того, про що я хотіла вам розповісти) Діліться своїми думками щодо авторських буднів чи того, як ви це уявляєте) Буду рада почитати)))