Моя улюблена літня історія

 

— Про що ти мріяла у дитинстві? — спитав мене мій чоловік.

Ми сиділи на напівзруйнованому кам’яному мурі, що огороджував старий парк, та дивилися вниз, на ріку, яка в цьому місці розлилася широким плесом і  відбивала в собі червону заграву сонця, що сідало за обрій, а ще — темно-фіолетові хмари, котрі ще були далеко, та вночі, безсумнівно, мали б принести грозу. 

Так дивно, що десять років минуло — а тут майже нічого не змінилося. Юра так само, як і колись, зірвав для мене кілька стебел білої виткої троянди, і я так знову, як у юності, умудрилася подряпати ними руки до крові.

 — Я хотіла бути актрисою, — зізналася, витираючи носовичком червоні краплі.

 — Справді? — він здивувався. — Ніколи не міг би тебе уявити на сцені…

 — Я настільки безталанна?

 — Та ні, просто ти завжди закрита, дуже рідко на твоєму обличчі можна побачити істинні емоції. А актори, вони ж одним поглядом чи усмішкою мають розповісти цілу історію…

 — Всьому можна навчитися, — філософськи мовила я. — Хоча ти правий, мені було б занадто складно грати чужі ролі в житті. Але у своїй уяві я роблю це постійно. Перевтілююся в інших людей і уявляю, як би поводилися вони в тій чи іншій ситуації.

 — То ти в нас Біллі Мілліган?

Я жартома стусонула його в плече:

 — Ти ба, який начитаний! А сам ти ким хотів бути? Може, космонавтом?

 — А от і не вгадала, — Юра підняв голову і замислено поглянув на небо, де вже сяяла самотня вечірня зірка. — Я хотів бути водієм-дальнобійником.

 — Дивна мрія! А чому саме водієм?

 — Мені здавалося, що це дуже цікаво — увесь час проводити в дорозі, бачити нові міста, різних людей... Можливо, в минулому житті я був мандрівником? Наприклад, Христофором Колумбом?

 — Або просто якимось циганом чи волоцюгою, — розсіяла я його  піднесений тон. — Недарма ти вмієш цілком професійно дурити людям голови…

Він якось дивно поглянув на мене і нічого не сказав.

 — Так добре тут, — продовжила я. — Мені б хотілося, щоб цей день ніколи не закінчувався. Отак би сидіти і дивитися на воду цілу вічність…

 — Поки по ній не пропливе труп твого ворога?

 — Та ну, в мене немає ворогів!

 — А я? Ти ж ненавидиш мене, правда, Ліно?

 — З чого ти взяв? — мені стало неприємно, що він порушив таку мирну, приємну розмову, вніс у неї ноти натяку на чергову сварку. — Може, ти приписуєш мені свої власні емоції?

Тут він мав би почати виправдовуватися: “Та ні, я нічого такого не мав на увазі!”

Але Юра  потер рукою чоло:

 — Може, й так… Я сам не знаю, що говорю. Давай закриємо цю тему…

В гущавині дерев, що стіною зімкнулися за нашими спинами, затьохкав соловейко. Там уже було напівтемно, лише небо на заході ще пломеніло загравою та десь далеко мляво погуркував грім. 

 — Юро, ти зовсім мене більше не любиш ? — наважилася я задати питання, яке так давно мене тривожило.

 — Та ні, люблю,— занадто швидко відповів він. Чи то мені тільки здалося, що в його голосі була нещирість.

 — То може, нам варто справді послухати твоїх батьків і  народити дитину?

***

 

Фантастичний любовний роман "Завтра буде вчора" — одна з моїх улюблених історій. Дія в ньому відбувається якраз улітку)) Трохи сонця і тепла, трохи романтики, трохи загадкових подорожей між світами і надії на те, що будь-яку безвихідну ситуацію можна переписати по-новому…

Запрошую до читання!

Книга безкоштовна.

R2-nBiJ3hcIYiY5uwDrzfx1K__o6tWzjFCC_kT4OflCLKjyRt9qNrmbFJlA9WvjwFeE6c1IBBYoJ5oDITPQwt11NBzfJLVdcY30p2Yb87dZlZWppGfVbb6RR9x_kohYuq_EhtikkY16EYJQRYg

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Стефанія Лін
20.06.2022, 18:39:07

Цікава книга))

Мар'яна Доля
20.06.2022, 19:03:15

Стефанія Лін, Щиро дякую!

avatar
Софія Чайка
20.06.2022, 18:53:40

Літа не буває забагато) Дякую, Мар'яно!

Мар'яна Доля
20.06.2022, 19:03:09

Софія Чайка, Дякую! Це моя улюблена пора року))

avatar
Ліна Алекс
20.06.2022, 17:03:21

Пам'ятаю цю книгу. Цікава і наштовхує на багато потрібних думок.

Мар'яна Доля
20.06.2022, 17:17:50

Ліна Алекс, Дякую! Я вирішила нагадати про неї читачам, можливо, комусь допоможе відволіктися у цей нелегкий час

Інші блоги
Відьмина служба підтримки 2 | Прода опівночі
Заходьте до “Відьминої служби підтримки 2”. Прода сьогодні опівночі, наступна прода завтра. — Нема чого звільнятися! Ти занадто цінний співробітник, щоб тебе звільняти через якийсь хвіст у вікні.
Різниця у віці - то хто тут старший?
У "Грішній ночі із Сонцем" новий персонаж з'являється ☺️ І якщо до цього ви могли подумати, що Вікторія старша, через те й тег такий поставлено, то в наступному розділі з'явиться Марат Оксенович, який явно старший
Але до своєї спальні не запрошує...
Тарахан приходить до мене… Знаходить мене всюди, де забажає… Але він жодного разу не покликав мене до своєї власної спальні! Хазяйські покої залишаються для мене закритою територією, священним місцем, куди мені, простій
Танцюють всі!
Гординський підійшов так близько, що мені довелося зробити крок назад і впертися в стіну. — Мала... Ти мене з розуму зводиш, — прохрипів він, нахилившись до мене. — Ти надто гостро все сприймаєш. Ніхто не дивився
Оновлення і сюрприз
Вітаю, мої чудові ❤️ Рівно о 00:00 вас чекає гаряче оновленя. У Кая та Міри таки зірвало запобіжники. Звісно ж, все "для здоров'я" і зняття напруги перед черговим дедлайном. І, звісно ж, ми "щиро віримо",
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше